fbpx

Леді та джентльмени завжди платять за себе

Одна письменниця якось приїхала до Лондона. І побачила, вибачте, громадську вбиральню – окрему будівлю з двома входами.

Над кожними дверима був напис: “Вхід для жінок безкоштовний. Для леді – один пенні”, “Вхід для чоловіків безкоштовний. Для джентльменів – один пенні”.

Поки здивована письменниця розмірковувала про відмінність між леді та жінками, до неї підійшов поліцейський і делікатно спитав, чи не дати їй один пенні. Може, у неї проблема з дріб’язком, так він готовий послужити леді, як справжній джентльмен.

Здавалося б, якісь дивні вони, ці “манірні” англійці. Але в цій історії є глибокий зміст: леді та джентльмени завжди платять за себе. Не біжать, розпихаючи інших ліктями, щоб схопити щось задарма, навіть якщо можна це зробити. Не користуються безкоштовним, якщо можуть заплатити. І завжди дякують за послугу, нехай навіть ніхто не потребує подяки.

Справжні леді та джентльмени не звикли користуватися “халявою”. Не тому, що їх змушують платити. А тому, що плата за послугу чи якусь річ дозволяє зберегти почуття власної гідності.

Самоповага. Іноді віддати потрібно лише один пенні. Але одні не платять навіть дрібну монетку, а інші вважають за свій обов’язок заплатити за себе. Віддячити, розрахуватися, дотриматися негласних правил, навіть якщо це ніхто не побачить і не оцінить. Та ще делікатно допоможуть тому, хто опинився у скрутному становищі.

Бути чоловіком чи жінкою можуть усі. Жодних зусиль, зазвичай, докладати не потрібно. А от бути леді чи джентльменом не всі можуть. Хоча різниця іноді у дрібній монетці, яку можна віддати, а можна зберегти або просто забути заплатити. Але з цієї монетки починається наша самооцінка. Самоповага та повага до інших людей…

Є один простий спосіб підняти самооцінку – заплатити, якщо можеш заплатити. Віддячити, якщо можеш віддячити. Навіть якщо плати та подяки не вимагають і не чекають – леді та джентльмени завжди платять за себе.

Ганна Кир’янова, психолог

You cannot copy content of this page