Інга майже всі п’ять років шлюбу вважала чоловіка тюхтієм. І як їй спало на думку вийти за нього заміж?
Якось швидко забулося все хороше, що зв’язало їх на п’ятому вже курсі. Але ж було! І прогулянки нічним містом, коли не могли наговоритися, і запаморочення від перших боязких доторків. І подобалася їй саме його стриманість і м’якість.
Та й в РАЦС піти підганяли не обставини, а бажання не розлучатися. Важко було прощатися біля під’їзду щоразу. Артем жив у студентському гуртожитку, він був з області. Інга з мамою, бабусею і братом ділили невеликі метри стандартної “хрущовки.
Пробний шлюб – коли без зобов’язань, це було не про них.
Правильніше не про Артема. Тим і підкупив, мабуть. Своїм патріархальним вихованням, моральними принципами.
Не було у них шикарного весілля, але зате було душевно і якось по-справжньому. З порадами від батьків, щоб став Артем надійною стіною для дружини, опорою для сім’ї. Але найбільше всіх здивувала бабуся Артема.
Крім благословення бабуся їм піднесла ключі від нової двокімнатної квартири і дарчу. Причому дарча була не на одного онука, що було б зрозумілим і не викликало б образ, а на двох – Артема і Інгу.
Сказати, що всі були здивовані, це не сказати нічого. Великої турботи про онука вона не проявляла. Коли він навчався і змушений був підробляти, бабуля ні копієчки йому не передавала в місто. Ну іноді з оказією сметанки, яєць. А тут ціла квартира!
Виявилося, що вона дуже давно, економлячи на всьому, збирала гроші саме для цього дня. Тримала невелике господарство, влітку пускала дачників в будинок, живучи в літній халупі. Трохи продавала ті ж яйця і сметану з молоком, відкладала майже всю пенсію. І змогла «втерти» всім злостивцям носа. Тим, хто вважав її скнарою.
Так що у молодих був непоганий старт. Обоє з дипломами, з роботою і вже зі своєю квартирою. Але виявилося, що Артем зовсім не надійна стіна, а так – хиткий парканчик. Грошей стало не вистачати відразу після появи сина. Інга в декреті, виплати – сміх, а оклад у чоловіка – сльози.
Коли в їх відділі замаячила вакансія завсектором, з окладом в два рази вищим, ніж у Артема, який і волочив увесь цей сектор, Інга буквально змушувала чоловіка сходити до керівництва, але він вважав це «неетичним». І його місце зайняв вискочка з міцними зубами, якими і вчепився в нову посаду.
Тоді вперше Інга назвала чоловіка тюхтієм. А той, як і раніше, тягнув всю роботу сектора, затримуючись інколи над терміновими проєктами. Премії частенько отримували інші, ті, хто вмів подати себе перед начальством. А її чоловік сидів на своєму злиденному окладі. Так, принаймні, вважала Інга, і мама її так вважала, жаліючи доньку. Хоча багато подруг думали інакше. У багатьох з них було скрутніше з грошима, тільки винних вони не шукали. Ну тимчасові труднощі молодої сім’ї.
Саме мама домовилася про гарне місце для Артема, де майже гори золоті обіцяли, а він…
Він не захотів підводити «своїх хлопців» і відмовився! Річ у тім, що в них знову щось запускалося-здавалося, і без Артема нічого б не вийшло.
На казковому робочому місці його ніхто чекати не став. Хтось інший став освоювати золоті гори, а Інга викинула подушку Артема і плед зі спальні на диван у вітальню, і стала подумувати про вихід на роботу.
Щодо садка чоловік теж пальцем не поворухнув. Записав сина на чергу і заспокоївся. Довелося самій підмаслювати потрібних людей. Не Артемові ж це доручати? Так чи інакше, на роботу вона вийшла.
А там новий начальник, ідеал чоловічої сили. Не м’язистий, ні, а внутрішньої такої сили. Впевнений і владний. Всі по струнці у відділі ходять. От би її Артему трохи такого характеру! Комусь пощастило, думала Інга. З таким чоловіком ніякі труднощі не страшні. Все розрулить, всіх приструнить. А її так і спить на дивані, часом зітхаючи і перевертаючись.
З Сергієм Анатолійовичем і закрутився у них роман. Все з відрядження почалося і продовжилося потім. Нічого він їй не обіцяв, в ресторани не водив, але оклад підвищив, подарунки іноді в поїздках робив, ну і в відрядження брав з собою тільки її. Чоловік покірно залишався з сином. Сам водив і забирав із садка, сам і пранням з приготуванням їжі займався. Що ще більше злило Інгу.
Інший би по столі стукнув або навіть не по столі. Дружина з відряджень не вилазить. А цей… Пішла б, та тільки нікуди. А квартира-то загальна, щоб Артема з неї вигнати. А той якось непомітно потихеньку знову перебрався в спальню. Куточок сина за ширмою був в спальні, а син без батька перестав засинати.
Так і жили, немов нічого не відбувається. Немов вони звичайна сім’я. Тільки розмовляти більше стало ні про що. Всі спроби чоловіка поговорити щиро Інга демонстративно обривала. Відчувала себе крутою, і їй це подобалося.
З захопленням, обожнюванням і відданістю Інга дивилася тільки на свого начальника. Чутки повзли, повзли, поширювалися і до його дружини доповзли.
Блискавицею грозовою пролетіла та їхнім відділенням. Зупинилася біля стола Інги, зміряла важким поглядом, мовчки змахнула зі столу всі папки разом з кактусом в горщику й полетіла в кабінет чоловіка.
Що там у них було, залишилося таємницею, але буквально через годину Інзі принесли наказ для ознайомлення – догану за систематичні запізнення.
Як на зло, не встигла вона звіт потрібний скласти, і до вечора заробила ще одну догану. А через день Сергій Анатолійович поставив перед вибором – або заяву за власним, або за статтею з наступною доганою звільнить. Як завжди жорстко і владно так сказав. Ніби й не було у них спільних відряджень. І в очі дивився прямо – ніякого винного погляду, жодного м’якого слова.
А вдома чекав іще один сюрприз – бабуся чоловіка. Привезли її в місто на обстеження, і виявилося, що потрібне протезування. Тиждень оглядів, а потім і догляд з реабілітацією необхідний. Вже не до господарства сільського та сметанки свіжої.
– Поживеш у нас поки що, з області не наїздишся, за господарством і будинком батьки доглянуть. Та й пора вже скорочувати твоє поголів’я, бабусю, – так Артем вирішив і очима вимагав підтвердження запрошення у дружини.
А Інзі зовсім не до бабусі було. По лікарнях з чужою, по суті, людиною, вона їздити не збиралася. Загалом, так чоловікові в серцях і заявила вже в іншій кімнаті. При бабусі не наважилася. А якщо Артем буде сперечатися з нею, то завтра ж вона подасть на розлучення!
– Як вирішила, так подавай. Син залишиться зі мною, будь-який суд буде на моєму боці. Ти ж без роботи, і скоро без житла будеш. Я готовий викупити твою долю, до речі. Продам після розлучення авторське право на свою розробку і викуплю. Давно чекають мого рішення. Шкода, ти не в курсі, тобі ж немає часу з чоловіком поговорити. Так що збирай речі і швидше, у мене проблем і без тебе зараз вистачає! Сина спершу бабуся допоможе доглянути, а там, дивись, і одружуся.
Ось тобі і тюхтій. Інга сиділа, буквально роззявивши рот. Нікуди вона вже не хотіла йти, але розуміла – рішення тепер уже за чоловіком. Як він вирішить, так тепер і буде.
Автор: Тетяна Бро.
Фото ілюстративне.
