fbpx

Краденим ситий не будеш. Притча

Було у одного батька два сина. Виросли вони, а батько і говорить їм:

– Пора, сини, за справжню роботу прийматися. Хто з вас чим хоче займатися?

Мовчать сини, не знають, яку собі роботу вибрати.

– Ну так підемо, – каже батько, – по світу побродимо та подивимося, що люди роблять.

Зібралися і пішли потихеньку. Йдуть, сини до всього придивляються, думають, яку б їм роботу вибрати. Підійшли до одного села. Бачать – стоїть біля вигону кузня. Зайшли вони в кузню. Привіталися з ковалем, поговорили. Старший син навіть молот взяв в руки – допоміг ковалеві леміш викувати. Потім рушили далі.

Підійшли до іншого села. Старший син подивився туди-сюди: не видно кузні в цьому селі. Ось і говорить він батькові:

– Чому б і тут кузню не поставити? Я б міг ковалем залишитися. Ця робота мені подобається.

Зрадів батько: знайшов, думає, старший син собі засіб до життя!

– Гаразд, – каже, – будь ковалем в цьому селі.

Поставив він синові кузню, той і почав ковальською справою займатися. І люди хвалять його, і сам він своєю роботою задоволений.

А молодший син скільки не ходив, ніяк собі роботу до смаку не знайде.

Йде він раз з батьком повз луг. Бачить – пасеться на лузі віл. А село далеко, і пастуха не видно.

– А чи не почати мені, батько, волів красти? – каже син. – Робота ця легка, і кожен день м’ясо буде. І сам розтовстію, як віл.

– Кради, – каже батько. – Тому я тебе і воджу, щоб ти собі постійне заняття вибрав.

Взяв син вола і погнав додому. А батько каже:

– Почекай мене біля лісу – мені треба ще в це село заглянути: там один мій знайомий живе.

Жене син вола та все, як вовк, озирається, чи не біжить хто за ним. Поки до лісу дістався, добряче перетрусив. Аж нудно від стpаху стало.

Почекав він на узлісся, поки батько вернувся, і погнали вони разом вола додому.

Заpізали вдома вола, зняли з нього шкуру і стали м’ясо варити. Наварили, а батько і говорить синові:

– Ось що, синку, давай-но спочатку знімемо мірки та подивимося, хто з нас від цього вола погладшає.

Взяв він шнурок, зміряв шию собі і синові і зав’язав вузлики.

Сіли за стіл. Батько їсть спокійно, а син все на двері поглядає: чи не йде хто вола шукати? Гавкне собака, пройде або кашляне хто біля хати – син хапає м’ясо і в комору ховається. А у самого руки і ноги тремтять. І пішли так день за днем.

З’їли вони нарешті вола. Ось батько і каже синові:

– А тепер давай шиї міряти: хто ж з нас поправився?

Поміряв – у батька шия удвічі погладшала, а у сина удвічі схудла.

Дивується син:

– І чого воно так?

– А тому, що ти краденого вола їв, – каже батько.

– Так і ти ж їв краденого!

– Ні, я пішов у село господареві сплатив за вола і їв, як свого. Тому-то я і погладшав. А ти як сядеш за стіл – стpах тобі відразу на шию стриб і душить! Тому вона і худне.

Краденим, сину, ситий не будеш!

You cannot copy content of this page