fbpx

Коли я зайшла в будинок я побачила дітей та жінку, яка була одягнена в мою одежу, і навіть мої тапочки одягла на себе. Спала на моєму ліжку, яке я купила. Не можу відійти від цього. Так мені погано, ніяк не можу заспокоїтися. Як можна свою дитину не любими, а чужих виховувати?

Мені 35 років та є дочка 2 роки, так на жаль вийшло, що ми з цивільним чоловіком розійшлися, коли нашій доньці було 5 місяці. Він старший за мене на 10 років.

Зустрічалися ми 4 роки, але не могли одружитися, все відкладали пізніше. То робота, тоне було стабільного житла, важкий період у кожного був. І я раптово завагітніла і повідомляю про це чоловіку. Він був радий, і ми почали готуватися до сімейного життя. Зробили невелике весілля для друзів та родини. Реєстрації не було, але він обіцяв, що пізніше обов’язково зробимо реєстрацію.

Минав час живіт почав рости, і він відповідно почав змінюватися. Він ставав дратівливим від того, що багато витрачається на продукти, на комуналку і т.д. Почав мене обзивати різними словами, хоча раніше такого не було. Я його завжди зустрічала після роботи з накритим столом зі смачною вечерею, і вранці його проводила на роботу, хоч була  вагітна і мені було важко це робити.

Зробила перестановку в будинку, але йому це не сподобалося, він кричав на мене, вирішила в його одязі навести лад, прибрала старі речі, тому я теж отримала. Щоб я не робила, йому стало не подобатися. Він завжди був незадоволений.

Я хотіла весь час з ним поговорити, чому він змінився, чому йому не подобається те, що я роблю. Сам влаштовував скандал, потім йшов до друзів із ночівлею. Я думала, може йому не звично, що з ним живе ще одна людина ще й вагітна, бо він довгий час жив сам, а тут з’явилася я.

Дуже чекала на народження дитини і сподівалася, що ми станемо справжньою родиною. Після пологів відновлювалася дуже довго, важко це перенесла. Ми його почали ще більше дратувати.

Він міг піти на 2 доби через те, що дитина не дає спати йому. Я ображалася, коли він так говорив, я плакала і теж зривалася на нього, що це теж його дитина. Ми постійно сварились через це. Відносини погіршилися, він почав приходити додому напідпитку, кажучи, що втомився, плач дитини нервує його.

Настала весна, і ми сильно посварилися ним, він нас вигнав, я взяла маленьку нашу дитину і поїхала додому до батьків.

Я вирішила не дзвонити йому, хай буде один. Нехай почне скучати і сам повернеться.

Минув місяць він не дзвонить, не питає як ми. Я почала дзвонити йому сама. За голосом відчувалося, що йому добре. Мене це образило, я думала, що він старший за мене, любитиме нас і дитину теж, зрештою, цінуватиме сім’ю.

Весь цей час ми намагалися сходитись, але завжди починалася сварка у нас. Говорив, що він стомлюється, що він хворіє. Минуло 2 роки, як я живу у батьків і чекаю, що він схаменеться і поверне нас.

У вересні цього року зустрічаю сусідку, і вона каже, що твій одружився. Виявляється, з ним живе жінка із трьома дітьми. Я поїхала до нього, взявши донечку, вдала, що не знаю, що сталося.

Коли я зайшла в будинок я побачила дітей та жінку, яка була одягнена в мою одежу, і навіть мої тапочки одягла на себе. Спала на моєму ліжку, яке я купила. Не можу відійти від цього. Так мені погано, ніяк не можу заспокоїтися. Як можна свою дитину не любими, а чужих виховувати?

You cannot copy content of this page