fbpx
Дозвілля
Коли мені говорили, що мій майбутній чоловік мені не пара, я затуляла вуха. Робила все, аби він залишив дружину і не чула, як мої близькі попереджали: «Залишив одну, залишить і другу з такою ж легкістю». А я не чула і вперто йшла до своєї мети

На чужому нещасті щастя не побудуєш. Так думала і я до недавнього часу. З моїм майбутнім чоловіком я познайомилася в ресторані. Вже дуже мені сподобався ставний і доглянутий мужчина. Наше знайомство переросло в бурхливий роман і в самий його розпал виявилася, що він не тільки мій: до всіх його достоїнств на додачу йшла дружина і п’ять років шлюбу. Я була молода і закохана по вуха, тому робила все, аби він залишився лиш моїм. Близьким не зовсім подобалася ситуація, що склалася і вони намагалися мене відговорити від цього – мовляв, пішов від першої, піде і від другої – але я була занадто самовпевнена в цьому питанні.«»

На заздрість усім наш шлюб був практично ідеальним. Ми любили і поважали один одного. У нас з’явилася чудова донечка. Чоловік виявився турботливим батьком – весь вільний час проводив з Дашою. Вона ніколи ні в чому не потребувала, і будь-яка її примха виконувалася миттєво. Я дивилася на них і раділа, що колись змогла відстояти свою любов. По відношенню до мене уваги теж було більш ніж достатньо: квіти, подарунки, відпустки біля моря – шлюб в якому все включено.

В один із днів, коли чоловік був у черговому відрядженні, мені зателефонувала подруга і повідомила, що бачила мого чоловіка в ресторані з ефектною блондинкою. Я, ясна річ, спочатку не повірила. За його поверненню додому, я запила його, а він природно все заперечував. Але після цього вечора я вже по іншому на все дивилася: прислухалася до його розмов по телефону, оглядала одяг, навіть шпигувала за ним. Мій досвід коханки мені знадобився – він був з легкістю викритий в зраді.

За тринадцять років нашого шлюбу я свято вірила, що він мене не зрадить. Я так помилялася! Тільки зараз мені стали зрозумілі почуття його попередньої дружини. Я так перед нею була винна. Мабуть, це і була моя розплата. Досить спокійно, без будь-яких сцен я відпустила чоловіка до його чергового кохання.

З донькою колишньому чоловіку я не могла ніяк заборонити спілкуватися. Наші відносини не повинні були вплинути на їх зв’язок. Розлучення вона прийняла спокійно, в її класі у половини однокласників розлучені батьки. Спочатку Даша ходила до батька тільки на вихідні. Я працюю вчителькою в школі і мої доходи в рази відрізнятися від заробітків чоловіка-бізнесмена. Не можу сказати, що ми в чомусь потребували, адже аліменти ніхто не відміняв, але це були не колишні безтурботні часи. Я не могла дозволити доньці купити все те, до чого вона звикла, та й кишенькові витрати були урізані в розмірі. Після кожного повернення Даші від батька я раз у раз чула:

— Який тато молодець! Такий мені подарунок сьогодні купив! А в який ресторан ми сьогодні ходили! А яку куртку ми пригледіли в крутому магазині!

Незабаром я зрозуміла, що моїй любові і турботи дівчинці підлітку мало, вона звикла до забезпеченого життя і ніяк не могла змиритися з нинішньою нашою ситуацією. Я брала підробітки і займалася репетиторством, щоб добути такі бажані гроші, а в цей час Марина – пасія мого колишнього чоловіка, безтурботно ходила з моєю дочкою по трендовим бутікам і ні в чому не відмовляла ні собі ні їй.

Влітку батько покликав Дашу у відпустку за кордон. Я не могла відмовити своїй дитині в такій можливості. Дочка надсилала мені фото з екзотичного острова в обнімку з батьком і Мариною. Як би я не не реагувала на це, все одно розуміла свою дитину і її таку ще дитячу безпосередність.

Після приїзду мою Дашенька наче підмінили. В один вечір вона твердо заявила, що йде жити до батька. Тепер я просто не знаю, як мені бути. Як не залишитися без єдиної рідної душі на світі? Як доньці пояснити, що з мачухою їй не буде краще, що ніякі засоби не замінять щиру любов і підтримку матері, тим більше в такому складному віці.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.