Поїзд був напівпорожній і вона їхала в купе одна. Двері, звісно, закрила.
Ну, куди ж може подітися маленький собачка з закритого купе? Нікуди йому подітися! Коли повернулася, собачки не було. Вона облазила і обшукала все купе – НЕМАЄ! Потім помітила, що є крихітна дірочка в стінці з сусіднім купе – а раптом собачка там?!
Почала ломитися в сусіднє купе – ніхто не озивається і не відкриває. Вона до провідниці: так і так, собачка-собачка-собачкааааааааа! Провідниця – що ж вона, звір чи що? – відкриває двері своїм ключем… І бачать вони картину маслом: на столику лежить смажена курка, як годиться, поруч – собачка, трохи більший від смаженої курки і радісно цю курку обгризає, а навпроти – пасажир, господар курки, в глибокому ступорі.
– Можна, я заберу свого собачку? – несміливо запитала пані.
Тут громадянин вийшов зі ступору, повернувся, і, глянувши на жінку очима, повними страху, запитав тремтячим шепотом:
– А ЦЕ ЩО – СОБАЧКА?!
Ну так, його можна зрозуміти – тільки уявіть: сидите ви, випиваєте, куркою закушуєте, а тут раптом зі стіни вилазить ТАКЕ…
Бельгійський грифон порода називається!
Фото ілюстративне з відкритих джерел.
