Кажуть, що треба приборкувати дітей під час Літургії, коли вони трошки «живі». Можливо… хтось так і каже.
Але, одного разу я чув думку доброго педагога і досвідченого психолога, який пояснював, що маленькі діти потребують руху. Власне, для того, щоб їхнє тіло, організм, а разом з тим і їхній інтелектуальний розвиток йшов своїм чередом – потрібно постійно перебувати у русі. Коли маленька дитина рухається – це не означає, що вона нечемна, неслухняна, байдужа чи не зацікавлена в якихось речах. Маленька дитина через свій рух, не вміючи говорити, виражає також свої емоції. І коли маленька дитина бігає або стрибає у церкві, дуже часто це означає, що вона просто щаслива.
Розкажу вам один маленький приклад.
Один маленький хлопчина приходить постійно до церкви, і йому зупинитися є майже не реально. Але кожного разу, коли починається, наприклад, проповідь, він починає ходити довкола священика і дивитися йому в очі. І якщо священик звертає на нього погляд, хлопчик одразу починає стрибати від радості.
Коли маленька дитина вміє тішитися, то не вартує з цього злитися. Коли хтось є щасливий, то цю радість і щастя потрібно розділяти.
Тому, нехай діти моляться на Літургії і нехай виражають також свою радість, заохочуючи також і нас бути щасливими і радісно крокувати вперед.