Кажуть, що треба молитися виключно навколішки… Цікава думка…
Знаєте, насправді, одного разу, один журналіст завітав до матері Терези з Калькутти. Це вже був час, коли вона була старша віком і відповідно була трохи скривлена.
Журналіст так описав момент тієї зустрічі, тієї розмови: “В певний момент я запитався її – мати Тереза, а що таке молитва”?
І каже, коли я закінчив це питання, мати Тереза випрямилася, посвітліла на обличчі, посміхнулася і каже: “Молитва – це розмова між двома закоханими – між Богом і людиною”.
Знаєте, коли ми любимо когось, то маємо різні способи постави нашого тіла у спілкуванні з тією людиною.
Коли я вчився в семінарії, один з наших духівників, час від часу нам казав: “Хлопці, подумайте про ваших друзів, які вже одружені, які живуть сімейним життям, як вони лягають спати. Вони точно не дозволять собі лягти спати, не сказавши своїй коханій дружині “я тебе люблю”.
Для чого потрібно молитися навколішках? Точно для зосередженості, точно для пригадування собі, що Бог є не просто один із багатьох друзів чи приятелів мого життя. А Бог є найкращий приятель. Бог є мій Батько, який завжди є поруч, і завжди більший за мене. Але, власне, Його велич ніколи не применшує мене, вона навпаки мене підносить. І цей шлях піднесення триває все наше життя.
Моліться словами, вчинками, думками.
о. Максим Рябуха
