fbpx
Саморозвиток
Хлопчик піднявся сходами. А за якусь мить повернувся, але повільно. Він вів свого молодшого братика, посадив його на нижчу сходинку, а тоді примостився поруч і почав показувати йому машину: “Колись настане день, і я подарую тобі такий самий автомобіль”

На День народження брат подарував Павлові автомобіль. Коли напередодні Павло вийшов зі свого офісу, побачив якогось малого вуличного хлопчиська, який, не приховуючи свого захоплення, кружляв навколо його блискучої машини.

– Чи то ваш автомобіль? – запитав хлочик.

Павло буркнув:

– Мені подарував його брат на День народження.

Хлопець щиро здивувався.

– Хочете сказати, що отримали його в подарунок від брата і нічого за нього не заплатили? Людоньки, хотів би я… – промовив хлопець, але на цих словах завагався і замовк.

Павло, певна річ, здогадався, що хлопчина намагався сказати: що хотів би мати такого брата. Однак те, що він почув, приголомшило його.

– Хотів би я, – продовжив хлопець, – бути таким братом.

Павло здивовано глянув на хлопця, після чого спонтанно запитав його:

– Чи не хотів би ти трохи проїхатися зі мною цим авто?

– Ще й як! – радісно відповів хлопчик.

Після нетривалої поїздки містом хлопець повернувся до Павла і з якимось дивним блиском в очах запитав:

– Чи не могли б ви під’їхати до мого дому?

Павло усміхнувся. Йому здалося, що знає, чого хоче цей хлопець: прагне, щоб сусіди побачили, що він повернувся додому великим автомобілем. Проте він і цього разу помилився.

– Чи можете зупинитися біля цих двох сходинок? – спитав хлопець.

Малий піднявся сходами. А за якусь мить Павло почув, що повертається, але повільно. Він вів свого братика, який кульгав. Посадив його на нижчу сходинку, а тоді примостився поруч і почав показувати йому машину.

– Це той самий автомобіль, Ромчику, про який я тобі казав нагорі. Брат цього чоловіка подарував його йому на День народження, тож нічого за нього не заплатив. Колись настане день, і я подарую тобі такий самий. І тоді ти побачиш усі ті вітрини міста, які я намагався тобі описати.

Павло був розчулений від побаченого. Він вийшов з машини, взяв хлопчика на руки і посадив на переднє сидіння.

Старший брат, очі якого сяяли від щастя, сів біля нього, і вони утрьох вирушили у незабутню, омріяну Ромчиком, подорож містом.

Бруно Ферреро