fbpx
Саморозвиток
Гнів – це велика сила. Це той праведний гнів, який керує нашим військом. Дає їм силу боронити нашу землю, жінок, дітей, наші поля, доми, красиві міста і села. І наші серця від зневіри

Наш гнів – ще та ядерна зброя.

Це та емоція, яка відповідає за безпеку. Вмикається, коли хтось переходить кордони. Коли хтось лізе туди, де не чекають.

Гнів – це велика сила. Це той праведний гнів, який керує нашим військом. Дає їм силу боронити нашу землю, жінок, дітей, наші поля, доми, красиві міста і села. І наші серця від зневіри.

Це той праведний гнів, який кипить у судинах нашого народу. Ось ці жінки, які кричать на озброєних чужих солдат. Ось ці дядьки, які забирають голими руками військову техніку і чіпляють до трактора. Ось ці лікарі, пожежники, всі можливі професії, які рятують кожен на своїх фронтах, кого можуть.

Обожнюю гнів Ісуса на сторінках Біблії:

Мр 11:15,17: “А як Він у храм увійшов, то став виганяти продавців і покупців у храмі, і поперевертав столи грошомінам та ослони продавцям голубів. … І Він їх навчав і казав їм: Хіба не написано: Дім Мій буде домом молитви в народів усіх, ви ж із нього зробили печеру розбійників!”

Мт 23:33: “О змії, о роде гадючий, як ви втечете від засуду до геєнни?”

Гнів Ісуса перевертав столи. Називав всіх відповідними іменами. Ісус ніколи не мовчав на несправедливість.

Наш гнів має зараз перевернути нашу свідомість. Остаточно зцілити нас від синдромів жертви, заниженої національної самооцінки. Вигнати з нашої свідомості все руске і не наше. Вкарбувати у мозок оте все, що відбувається не для травматизму, а для пам’яті і гордості, що ми – найсильніша армія в Європі. І ніколи ні за яких умов цього не забувати.

Наш гнів має зараз мобілізувати кожного на своєму фронті. Ми можемо так багато:

Пакувати вагони допомоги і ліків. Тримати оборону кожного дому, вулиці, міста і села.

Слухати, обіймати, говорити, заспокоювати, любити з усіх сил тих, хто поруч.

Вчити молодших бути ще сильнішими за нас.

Боротися словами, музикою, фарбами, емоціями, вдячністю, людяністю.

Ми можемо так багато, що нам і не снилося.

Гнів – це нові пісні, вірші, картини, фото, і навіть наш чорний і не дуже гумор, які нагадуватимуть нам ще довго отой кінець зими і початок весни, коли наша Україна нарешті стане тією, яку вже ніхто нічим не зламає, не залякає і не знищить.

Ось наша ядерна зброя.

Дякую, Господи, за цю емоцію.

Антонія Зоряна Шелепило