Сьогодні, 5 травня, свій День народження відзначає Глава Української греко-католицької церкви Блаженніший Святослав (Шевчук). Патріарху УГКЦ виповнюється 52 роки.
Блаженніший Святослав розповідав про своє дитинство:
“Я народився в місті Стрий на Львівщині. Це таке своєрідне і цікаве місто. Цікаве своєю історією, а зокрема тими людьми, яких Господь Бог поставив біля мене в той час.
Моя мама була вчителем музики, а батько – державним службовцем і працював на залізниці. Крім того, великий вплив на мене, на мою уяву справили дідусь і бабуся.
Моя мама майже все своє життя пропрацювала в музичній школі і була викладачем класу фортепіано. Якщо говорити про перші спогади, то вони пов’язані з фортепіано.
До нас додому приходили учні, і постійно лунала музика. Навіть коли моя мама займалася справами домашніми, наприклад, готувала їжу на кухні, то завжди в сусідній кімнаті грали студенти на фортепіано”.
Відомо, що багато про Церкву майбутній Глава УГКЦ довідався від бабусі та дідуся, які стали для нього “ходячою енциклопедією історії” як Церкви, так і народу.
“Вони мали на мене великий вплив, через них я увійшов у життя Церкви”, – розповів Патріарх УГКЦ.
Дід Блаженнішого Святослава був лісничим у митрополита Шептицького. У юності Святослав захоплювався фотографією та розведенням голубів.
Маленький Святослав з батьком
Навчався Патріарх УГКЦ у Бориславському медичному училищі та у підпільній греко-католицькій духовній семінарії.
Відбув військову строкову службу в Радянській армії. Окрім того, 1991−1992 здобував освіту у Центрі філософсько-богословських студій “Дон Боско” у Буенос-Айресі (Аргентина), а у 1992−1994 роках — у Львівській Духовній Семінарії Святого Духа.
Цікаві вислови Патріарха:
– Запитаймо себе сьогодні, як нам навчитися любити? Бо це, можливо, є найбільше, що ми потребуємо навчитися впродовж нашого з вами земного життя. Можливо, це є найбільшою трагедією людини третього тисячоліття, що ми не вміємо любити, але так потребуємо цієї любові.
– Лише коли будемо дорожити власним життям, будемо цінувати гідність іншої людини.
– Те, ким ми є, на яких фундаментах стоїмо, це і визначатиме, яким суспільством ми будемо.
– Україна переможе, бо зло завжди зазнає поразки.
– Ми відчуваємо, що протистоїмо ворогові як народ, який бореться за добро, тому що сила добра в нас діє. Добро і правда мають свою силу.
Фото: Медіаресурс УГКЦ
