Сусіда Мішу я любила з дитинства. Пам’ятаю, як мама, проводжаючи мене в школу просила:
– Міша, приглянь за Катею.
– Не хвилюйтеся, тьотю Валю, пригляну.
Міша був старшим на 3 роки, і я завжди для нього була маленькою. А я вже з 12 років хотіла за нього заміж. Коли мені було 15 років, Міша пішов служити.
Його однокласниця Олена ридала у нього на плечі. Правда, вона його не дочекалася. Заміж вийшла через півроку. А я чекала свого сусіда.
Коли він повернувся, я вже вчилася в технікумі. Здавалася собі такою дорослою. Від Михайлика не відходила. І хоча він особливої уваги мені не приділяв, після однієї вечірки ми прокинулись разом.
У наших відносинах майже нічого не змінилося. У клубі поводився зі мною, як з молодшою сестричкою, але інколи ми залишались тільки вдвох. А потім я дізналася, що при надії.
Я вважала, що так і повинно бути. Уявляла, як зрадіє Михайло. Навіть весільну сукню в місті пригледіла. А він тільки й сказав:
– Кать, ну які діти? Життя треба влаштовувати.
Поки я намагалася зрозуміти, що робити далі, Михайло поїхав в столицю до друга.
Досі не можу зрозуміти, чому я тоді не зізналася батькам. Нічого не сказала його мамі. Поїхала в технікум, і вже там зі своєю подругою Танею, намагалася вирішити все. Але що ти вирішиш на шостому місяці?.
І тут мій давній залицяльник Славко запропонував вийти за нього заміж. І якщо раніше я навіть не сприймала його всерйоз, то тепер від безвиході, я погодилася.
Слава прекрасний чоловік і батько. Він дуже мене любить і балує, іноді навіть занадто. У нас троє дітей. Старшому вже 16.
Минулого літа, ми всією сім’єю приїхали в село. І я випадково зустрілася з Михайла.
Виглядав він не дуже, і я подумала, чомусь, що він заливає за комір. Перекинулися кількома словами, і мене покликала мама. А коли ми приїхали наступного разу, вже була осінь. Мама мені розповіла, що Михайла вже й немає.
Він, як виявилось, мав недугу про яку дізнався одразу після служби. Йому дали років п’ять, а прожив він удвічі довше. Нікому з рідних не зізнавався до останнього. Тому і не одружувався. І дітей у нього немає, зовсім тітка Маша одна залишилася.
Я слухала маму і нарешті зрозуміла, що зробила: мій старший син ніколи не побачить рідного батька, а Михайло вже ніколи не дізнається, що у нього є син.
А мені себе ніколи не пробачити, за це.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
