Доньці зараз тридцять років, а вона навіть не збирається починати будувати якесь своє життя. Ми живемо у двокімнатній квартирі, у кожної своя кімната, але все одно незручно, мені не вистачає особистого простору. При цьому дочка має можливість розпочати самостійне життя.
Квартира, в якій ми зараз живемо, купувалась мною, ще коли дочка була маленька. Я тоді продала батьківську однокімнатну квартиру, влізла в борги, але зробила все, щоб у нас з дочкою був у кожної свій особистий простір. Більшість життя я працювала на перспективу. Зараз у мене на рахунку лежить сума грошей, якої вистачить на маленьку студію, або на внесок по іпотеці.
Дочка про це знає, я не раз їй пропонувала подбати про своє житло, але її все влаштовує. А ось мене ні. Дуже хочеться пожити вже для себе, ні під кого не підлаштовуючись. Але поки що не виходить, у нас із дочкою дуже різні ритми життя. Мене це напружує, а от її ні.
Я за природою жайворонок. Години до десятої вечора мене вже клонить в сон а, у дочки ж у цей період починається основна активність. Але різниця в тому, що якщо я вранці вмикаю воду, гримлю посудом і сушу волосся феном, то дочка навіть на інший бік не перевернеться, спить, а ось я сплю дуже чуйно, якщо прокинуся, то потім довго повертатимуся.
Дочка працює із дому, я ходжу на роботу. Побути вдома одній майже не вдається, а часом дуже хочеться. Але дочка вважає за краще не виходити зайвий раз із квартири. Коли вона раз на кілька місяців їде на зустріч із друзями, у мене просто свято якесь. Мені не вистачає самотності.
До того ж, я ще не стара, мені буде всього п’ятдесят один рік, можна б і особисте життя налагодити, але якось за дочки незручно це робити. Свого особистого життя вона не має, якщо тільки десь на просторах інтернету.
Пробувала їй говорити, що треба їй вже почати жити самостійно, але вона тільки знизує плечами – її все влаштовує. Звісно, влаштовує. Мама прибирає, бо я не можу жити у свинарнику, мама готує. А донька дай Бог, якщо свої речі в прання закине, вже свято. Ну не замикати ж від неї холодильник, насправді.
Сестра моя, якій я періодично скаржусь на життя, негараздів у мене не бачить. Каже, що якщо я так утомилася, то можу взяти гроші з рахунку і сама купити собі студію чи взяти іпотеку. Відмінна порада! Я всю молодість працювала і обживала одну квартиру, а тепер коли діло до старості робитиму те саме на новому місці!
Таке до моїх планів точно не входить. А як вирішити це питання по-доброму, я не знаю. Що має статися, щоб дочка заворушилася? Донька у квартирі навіть не прописана, її у себе прописала бабуся по батькові, коли вони вставали на чергу на розширення житла. Тобто, по суті, я можу її просто виселити, але це крайній варіант, тому що після такого навряд чи ми спілкуватимемося, а я все-таки свою дитину люблю.
Як нам роз’їхатись і стосунки зберегти, не розумію зовсім.
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
