Я не розумію, як можна бути такими? Адже ми з чоловіком точно знаємо, що у його батьків є гроші. Їм відомо, що ми так довго мріяли про своє житло і не хочуть нам допомогти.
Я вийшла заміж за сина заможних батьків. Але не це стало вирішальним фактором, звичайно, хоча я на простих хлопців і не дивилась якось. Я любила цього чоловіка і тому вирішила зв’язати з ним своє життя. Ми не почали жити разом з його батьками, захотіли самостійності. З самого початку ми поставили собі за мету купити власне житло, тому відкладали зайву копійку. Я працювала, чоловік теж. Його батьки прекрасно бачили, що ми кілька років відмовляли собі у відпочинку і великих покупках. Але як ми не старалися, назбирати навіть на перший внесок по іпотеці нам не вдавалося. Ми навіть появу дітей відкладали, тому що не було своєї квартири. Я думала вони оцінять наші старання і подарують нам уже ту квартиру. Ну правда ж, для них це не надто значні витрати.
Одного разу ми відвідували батьків мого чоловіка. Вони черговий раз запитали, коли ми подаруємо їм онука чи онучку. Я сказала відверто, що діти у нас з’являться тільки тоді, коли я переступлю поріг власної оселі. Проте нам не вистачає грошей на початковий внесок. Здається, мій натяк був зрозумілий кожному, але не свекрам. Вона лише співчутливо похитала головою.
Через місяць я дізналася, що при надії. Ми цього не планували, але вирішили не затягувати з житлом. Одразу пішли до його батьків із чітким проханням дати нам грошей як не на квартиру, то вже хоч на перший внесок. Ті новині зраділи, але про те, щоб допомогти нам вони і говорити не захотіли. За їх словами у них в планах купівля ще одного авто, тому допомогти нам вони нажаль не зможуть.
Ну як так можна? Виходить машина важливіше благополуччя власного сина і внука або внучки? Я не хочу, щоб у моєї дитини були такі родичі.
Дев’ять місяців пролетіли як дев’ять днів. Днями малюк з’явиться. Я до останнього сподівалася, що батьки чоловіка передумають, і ми все ж привеземо малюка вже в свою квартиру. Але швидше за все цьому не судилося збутися, принаймні, протягом наступних півроку. Думаю, ми зможемо все ж якось назбирати і взяти квартиру в іпотеку. А ось моє бажання не дозволити спілкуватися родичам з моєю дитиною тільки міцнішає з кожним днем. Нам такі бабуся і дідусь не потрібні! Тільки не кажіть, що потрібно їх зрозуміти і пробачити. Не можу я зрозуміти, як машина може бути важливіше допомоги рідному сину?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
