24 лютого українці вшановують пам’ять святого мyченика Власа. Коріння сучасного свята сягають в древнє язичництво. Про традиції та історію свята пише видання “Обозреватель”.
Влас – покровитель худоби і при чому тут Велес. Наші предки вважали День Власа – святом “худоби”, а святого Власа, як і Юрія, покровителем всієї домашньої худоби, особливо корів. Чому так склалося? Розгадка криється в давньослов’янському божестві Велесі.
24 лютого (за новим стилем) вважався днем, який знаменував середину Зими (раніше у наших предків було тільки два сезони – Зима і Літо, – ред.). Вважалося, що в цей день Велес ходив лісами і грав на своїй сопілці, щоб розвеселити людей. А ось Марена, яку ототожнювали з Зимою, ходила і напускала всюди мороз, бажаючи погубити домашню худобу, насилала смepть на корів, яких так любив Велес.
З приходом християнства, Велеса замінили Власом. Згідно з житієм святих, під час гонінь на християн при римському імператорі Лицинії, святий Власій переховувався в безлюдних місцях і жив на горі Аргеос в печері, до якої лагідно підходили дикі звірі, в усьому підкорялися Власію і отримували від нього благословення і зцілення від хвороб. Мотив заступництва худобі відбитий в іконографії святого Власія. Його іноді зображували на білому коні в оточенні коней, корів та овець або тільки рогатої худоби. У слов’янській народній традиції святого Власія звали “коров’ячим богом”, а день його пам’яті – “коров’ячим святом”.
У слов’янській народній традиції вважалося, що Влас “відмикає у корів молоко” в кінці зими.
Власію моляться не тільки власники худоби, а й ті, у кого проблеми з гоpлом і гоpтанню. Каменярі вважають своїм покровителем цього святого і підносять йому молитви.
Традиції Дня святого Власа. Спеціально для домашньої живності – курей, гусей, корів, свиней, коней і овець – господині випікали хліб. Вранці розкладали шматочки хліба по годівницях, кропили тварин і птицю святою водою і говорили їм добрі слова.
Читайте також: “Весна розпочнеться лютими морозами”: прогноз погоди до 5 березня
У цей день селяни служили по дворах молебні, вносили образ святого в стайню або загін, де стояла худоба, кропили худобу свяченою водою і обкурювали ладаном – “щоб худоба добре плодилася і не хворіла”.
Як перший раз навесні виганяли худобу в поле пастися, то служили молебень не тільки святому Юрію, але і Святому Власу.
Молоді жінки в цей день ходили в “шинок” і рясно випивали, щоб “корови були ласкаві”, а потім бuлu своїх чоловіків днищем (дошкою для прядіння льону), щоб “воли були слухняні”.
Раніше вважалося, що вiдьми постійно насилають на корів смepть і відбирають все молоко. Також в цей день наші пращури влаштовували бої Марени з Велесом, де, звичайно ж, перемагав захисник тварин, а ось Марену тoпили в річці або спалювали. Гуляння закінчувалися pитуальним обідом без яловичини.
Вважалося, що “власові морози” – останні у новому році.
Прислів’я та приказки:
Святий Влас збиває ріг з зими.
Проллє Влас масельце на дороги — пора зимі налягти на ноги.
Пролив Улас олії (води) на дороги — пора зимі збирати ноги.
Із Власового дня санний шлях закінчується, а корова боки гріє.
Пройде святий Влас — пильнуй всякий сказ (починали готуватись до весняно-польових робіт, вносили добрива на лани «по мерзлому льоду»).
У святого Власія — борода у масельці.
Прийшов Влас — з печі злазь.
