Чи варто повідомляти чоловіку, що це не його дитина?
Справа в тому, що мені відомо, що чоловік не є батьком дитині, яку вважає своєю.
Розповім коротко: дівчина, маючи старшу дочку, познайомилася з добрим хлопцем (назву його Мишко).
Якось вийшло, що він став жити в неї. Мишко цей дівчину (назву її Іра) не влаштовує – ну не любить вона його.
Знайомі вони були місяці три-чотири, коли виявилося, що вона завагітніла. Вирішили народжувати й надалі жити разом. Зараз дитині 2,5 роки, півроку тому Іра з Мишком розлучилися. Мишко дає на дитину близько 10 000 грн на місяць, любить дитину, забирає її на вихідні. Іра рада такому розкладу, звісно.
Отже, проблема в тому, що Мишко не є батьком цієї дитини, але не знає про це. Все оточення Іри знає, що батько її колишній чоловік.
Сама Іра не казала нікому це, просто дитина — копія колишнього і зовсім не схожа на Мишка. Звичайно, ми всі можемо помилятися, і Мишко – реальний біологічний батько, але чудес майже не буває. Всім очевидно.
Можна не думати про все це, але мене хвилює той факт, що Мишко може ніколи не матиме більше дитини, думаючи, що в нього вже є один. А знаючи правду, він міг би створити сім’ю.
Я дуже справедлива людина і дивитися на це все мені вкрай неприємно, але розумію, що це і не моя справа.
Мишко піклується про сторонню сім’ю, витрачаючи на це більше половини свого заробітку, сидить у вихідні в няньках з чужою дитиною. Чи правильно це все?
Що робити? Чи не стане гірше, якщо все розкриється пізніше?
Раніше можна було мовчати, тому що Іра з Мишком хоч би жили разом, не хотілося позбавляти дитину батька, а зараз, коли вони фактично розійшлися, це просто банальне використання мужика заради його грошей.
