fbpx
Саморозвиток
Чому позитивне мислення саме по собі не працює і це є втеча від реальності?

Позитивне мислення саме по собі не працює. Це така ж втеча від реальності, як і будь яка інша залежність (спиртне, цигарки тощо). Ми наче закриваємо очі на те, що насправді є і малюємо собі ілюзії…

Насправді, позитивне мислення необхідне! Але, після того, як ми побачили реальність, усвідомили те, що насправді відбувається, не побоялись признатись хоча б собі (а ще краще – комусь), що не все в порядку. Щось болить, щось не подобається, щось нервує. Потрібно це визнати, а не ховатись за маскою “в мене все прекрасно”.

З іншого боку не потрібно зациклюватися на тому, що болить, не подобається, нервує. Адже емоції, як реакція нашого організму на зовнішні обставини (або ж на уявлення нашого мозку) є досить не тривалі. Якщо ми їх підтримуємо, з часом вони “костеніють” і стають нашим щоденним настроєм…

Тому, алгоритм є такий:

1) побачити реальність;

2) усвідомити свою реакцію на цю реальність (розмежувавши реальність та наші уявлення, страхи тощо);

3) переключитись на щось інше позитивне/цікаве/ресурсне.

Це важливо! Треба вміти погоджуватись, що зранку йде дощ. І вміти переключатись на щось інше (хоч ми тиждень планували пікнік саме на сьогодні). Тобто, не застрягнути в негативі та жалю до себе, бо “все пропало” і “все погано”. Але, й не робити вигляд, наче дощу немає… бо ж він йде.

Просто визнати: “дощ йде, плани потрібно змінити і мені це не подобається, бо…” (негативні емоції варто випустити, але відвести на це небагато часу, кілька хвилин). Якщо цього не зробити, негатив, закритий всередині, все одно знайде шлях назовні – станеться щось гірше, аніж дощ.

І лише потім “пройти мимо”, наче змиритись з цим фактом і більше не загострювати на ньому увагу. А тоді вже включатись у позитивне мислення, “творення лимонаду з кислого лимону” та пошуку позитивних моментів у тому, що сталося. Бо вони точно там є.

Lidiya Kondratyk