fbpx
Дозвілля
Чоловікові було вже 25 років. Але при цьому він не вмів користуватися пральною машинкою, ні разу не торкався до пилососа, поняття не мав, де в будинку лічильники і як змінюється звичайна лампа

Хочу припинити спілкування свекрухи з онуком, тому що її виховання – це один великий педагогічний провал. Я стомилася чоловіка перевиховувати в нормальну людину, тому що матусиними стараннями він виріс не готовим до самостійного життя. Тепер вона прищеплює такі ж шкідливі якості онукові.

Коли ми з чоловіком познайомилися, він здався дуже начитаним, цікавим і глибоким. Та й зовні дуже навіть симпатичний. Я дякую долі, що живу в століття, де вважається нормальним пожити разом до весілля, тому що такого подиву я не відчувала ніколи.

Чоловікові на той момент було вже 25 років. Але при цьому він не вмів користуватися пральною машинкою, ні разу не торкався до пилососа, поняття не мав, де в будинку лічильники і як змінюється звичайна лампа.

Я спочатку думала, що він жартує. Не може у людини, яка прожила чверть століття з корисних побутових навичок бути тільки винесення сміття і розігрів в мікрохвильовці. Спочатку думала, що він вдає, потім, що хоче турботи, а в кінці я вирішила, що хтось просто сів мені на шию і ноги звісив, тому що виглядало це саме так.

На мені були прибирання, покупка продуктів і приготування, оплата рахунків і комунікації із зовнішнім світом, типу, викликати сантехніка, записати до лікаря і так далі. А коханий давав гроші і невинно кліпав оченятами.

Так ми побарахтались два місяці, перш ніж я зрозуміла, що він насправді має віддалене уявлення про реальне життя. Та про що говорити, якщо він міг цілий день сидіти голодним через те, що мікрохвильовки у нас не було, а на плиті він розігрівати не вміє. Спробував один раз, так потім добу квартиру провітрювали і сковорідку довелося викидати.

Довелося поступово освоювати з ним те, що нормальні діти вміють вже років до 11 – розігрівати їжу, ходити в магазин, запускати пралку. Я відкрила людині новий чудовий світ, про існування якого він тільки здогадувався.

Чому я його не кинула тоді? По-перше, я його люблю, по-друге, він не відмовлявся вчитися. Ні, звісно, коли у нього не виходило з першого разу, він починав обурюватися, що взагалі-то це не чоловіча справа, але кілька бесід з розписом перспектив розставання швидко повернули його в реальний світ.

Зараз ми маємо вже цілком життєздатну особину, яка точно не склеїть лісти, якщо я поїду на місяць-другий. Давалося це важко, але я вважаю, що результат того вартий. Ми вже три роки щасливі в шлюбі.

Після знайомства з його мамою, я зрозуміла, звідки там вітер дме. Ми прийшли в гості до неї, то вона йому навіть чашку не дала сполоснути, вирвавши з рук і примовляючи, що мити посуд це не чоловіча справа. Виявилося, що за постулатам цієї жінки, до чоловічих справ не відноситься нічого, крім заробляння грошей, підйому важких предметів і ремонту.

Такої зашореності в одній людині я не зустрічала вже дуже давно. Мене, людину, яка вперше прийшла до неї в гості, можна припрягти робити нарізку, протирати зі столу і потім мити посуд, а рідного синочка не можна.

Коли свекруха прийшла до нас в гості і побачила, що син налив їй чаю, сам порізав продукти, а потім ще й посуд помив, у неї ледь очі не випали. А у чоловіка навіть руки не відвалилися від цих процедур.

Мені, звісно, на вухо гнівно шепотіли, що не можна чоловіка заганяти під каблук і змушувати займатися чисто жіночими справами. Але я відповіла, що знаю тільки одну чисто жіночу справу – народжувати. Все інше можуть робити всі.

Свекруха не раз намагалася наставити нас на шлях істинний, але у неї не виходило. Вона ніби як змирилася, що синові дісталася мегера, яка нещадно його експлуатує.

Але з’явилася проблема – тепер свекруха намагається в тій же манері виховувати онука, вселяючи йому, що він взагалі нічого не повинен робити, це жіноча справа. А у дитини зараз такий вік, коли він вибирає для себе зручну картинку світу. І світ бабусі йому дуже подобається.

Там не треба прибирати іграшки, допомагати мамі, акуратно складати речі. Він повинен добре їсти і мати задоволений вигляд – все. У нас вдома це не проходить, тому все частіше у нас мама погана, а бабуся гарна.

Зі свекрухою не раз говорила вже, що так робити не можна, але вона робить нерозуміючий вигляд з розряду “а що такого”. Я для себе вирішила, що папугою я бути не хочу. Не розуміє по-хорошому, значить буде по-поганому. Онук більше до неї відпускатися не буде. Максимум може приходити до нас в гості. Якщо продовжить таку ж поведінку, то і цього не буде. Чоловік на моєму боці, до речі, він пам’ятає, як складно перенавчатися в дорослому віці.

Фото ілюстративне.