Чоловік зрозумів, що теща зібралася прийти до них. Разом із тестем. І спитала, що принести.
Він уже приготувався роздратуватися, як дружина сказала: «Краще не приходити. Славко після нічної зміни вранці мало поспав, бо за стіною хтось свердлив. Йому треба раніше лягти».
Було зрозуміло, що теща, м’яко кажучи, незадоволена і наполягала на своєму.
Дружина ще раз повторила: «У нього важка робота, не заважатимемо. Нехай просто у тиші посидить. Не треба, мамо».
Це стало справжнім відкриттям. Він про дружину інше думав. Вважав, що не розуміє та не співчуває. Хіба ситий голодного розуміє? І стало так приємно, що в нього така дружина, що вона на його боці. Не захотіла матері потурати.
І з’явилося почуття подяки. Спершу маленьке, як крапка. Потім росло і росло, доки не заповнило собою все.
Вечеряли, і дружина поводилася спокійно, і про розмову з матір’ю не розповіла.
Коли закінчили, Слако подякував: Я чув, як твої до нас напрошувалися, а ти через мене не погодилася. Дякую тобі, дякую».
Вона не здивувалася: «Їм нічого робити, а ти втомився. Все ж логічно».
Треба ж, яка мудра дружина! Спокій та добробут чоловіка на першому місці.
Все було як завжди: працювали та займалися домом – рутина, життя.
Якось прийшов Славко з нічної зміни – спати ліг. Відпочивав чотири години. Подзвонили з роботи, попросили вийти на додаткову зміну ще одну ніч. Довелося погодитись.
Дружина глянула на годинник: «У тебе повно часу. Треба відвести мою маму до поліклініки».
Славко здивувався: “У неї чоловік є. Чому я?
Дружина відповіла детальніше: «Тато ходив до приятеля, і вони трохи випили. Не можна йому за кермо».
Славко намагався заперечити, що після нічної зміни, попереду ще одна зміна. Хай мама поїде собі на таксі – марно.
Дружина розгнівалася: «Вперше тебе попросила, а ти одразу сто причин не зробити знайшов. Невже не можна без зайвих слів зробити те, що тебе просять»?
Поїхав, зачекав на тещу, додому відвіз. А сам думав: Коли дружина була справжньою? Тоді коли батькам прийти не дозволила, чи сьогодні»?
