Чоловік і його мудра мама подумали і вирішили, що нову квартиру треба оформити на неї. Типу, так буде чесно, в разі розлучення я залишуся при своїй квартирі, а чоловік при іпотечній. Ще й дивуються, а що це мені цей варіант не подобається.
Ми з чоловіком знайомі п’ять років, рік одружені. Зараз живемо в моїй однокімнатній, але я відразу сказала, що ростити дитину в однокімнатній не збираюся, тому що у неї повинна бути своя кімната. Можете вважати це моєю забаганкою, але у мене своєї кімнати не було ніколи і я знаю, як це складно.
Мама чоловіка запропонувала дивний варіант, за яким я мала переоформити на неї свою однокімнатну, а вона на нас з чоловіком свою двокімнатну, але мене такий варіант, зрозуміло не влаштував. По-перше, моя квартира в новобудові в новому облаштованому районі і з чудовим ремонтом. А квартира свекрухи бозна-де в будинку з вічно дірявим дахом на п’ятому поверсі без ліфта. І ремонт там останній раз робили за часів СРСР ще.
По-друге, перетворювати свою особисту квартиру в спільне з чоловіком майно я не вважала за потрібне. А то цікаво получається, свекруха отримує чудову однокімнатну, а я отримую половину двокімнатної сумнівної якості? Такий обмін нерівноцінний.
Тому чоловікові було ясно сказано, що ми будемо купувати квартиру в нормальному районі, де є дитсадок, школа і вся необхідна інфраструктура. А моя квартира буде здаватися і допомагати гасити іпотеку. Він подумав і визнав мою пропозицію правильною.
Начебто до всього домовилися, але тут знову зі своїми геніальними думками влізла свекруха. Вона надула в вуха синочку, що він залишиться ні з чим, тому щоб захистити свої права, йому потрібно іпотечну квартиру оформляти у власність мами. Жінок може бути багато, а мати одна.
Коли чоловік мені заявив це, моєю першою реакцією було зібрати його речі і виставити за поріг. Бо дивнішої ідеї я ще не чула.
– Тобто, я буду платити іпотеку за квартиру, яка буде належати свекрусі, я правильно розумію?
– Так, це моя подушка безпеки. Ось дивись: якщо ми розлучимося, у тебе залишиться твоя квартира, а у мене що? Нечесно виходить. А так кожен залишиться при нерухомості.
– Ось тільки до моєї квартирі ти відношення не маєш ніякого. Ти ні копійки не вклав в це житло. А я буду вкладатися в іпотеку, а за підсумком не матиму ніяких прав на цю нерухомість. Це смішно.
– Чому ти так гостро реагуєш, ти що, вирішила зі мною розлучатися?! Мабуть не дарма мама порадила оформляти квартиру на неї.
На цьому моменті я вказала йому на двері. Дуже хотілося ойкнути його кришталевою вазою, щоб думки на місце стали, але я стрималася. Чоловік благополучно пішов з видом ображеної невинності.
Вже через кілька годин мені зателефонувала свекруха.
– Ти не права, не можна так різко реагувати на все підряд! Чому тобі не сподобався варіант, запропонований сином? Там все по-чесному.
– Крім того, що я теж буду платити за цю квартиру, але не буду мати до неї ніякого відношення.
– Та що ти там особливо платити будеш? Зараз підеш в один декрет, потім в інший і все. А мій син в цей час буде тебе утримувати та сплачувати за іпотеку. Так що все чесно, що квартира за підсумком буде його.
– Взагалі-то іпотека з мого боку навіть в декреті буде платитися з оренди моєї квартири. І забезпечувати ваш син буде не чужу тітку-сусідку, а свою дружину, яка виносила і подарувала йому дитину.
– Ти така меркантильна, – заявила мені свекруха і поклала слухавку.
Смішно навіть стало – я меркантильна тільки тому, що не дала себе, як п’ятикласницю, навколо пальця обвести. А з чоловіком, мабуть, доведеться розлучатися. Я виходила заміж за чоловіка, але все частіше чую в його словах голос матері.
Фото ілюстративне.
