Ця історія трапилася багато років тому з моїм знайомим Юрком, який працював водієм. У них із дружиною Оленою на той час підростав синочок Олег. В два роки маля влаштували в дитсадок. До садка сина вранці водила дружина і ввечері дитину забирала теж вона. Юрко в цьому участі не приймав, оскільки дуже рано виходив на роботу.
Одного зимового дня Олена захворіла і попросила чоловіка, щоб той завів і забрав синочка з дитсадка. Як на гріх, у цей же день у колеги Юрія був День народження. Після робочого дня Дмитро запросив товариша відзначити свято в нього вдома. Вони добряче випили, Юрко ледве згадав, що йому потрібно забрати дитину із дитячого садочка.
Він швиденько попрощався з господарем та мерщій побіг до садка. Поспіхом зайшовши в групу, Юрко закутав у ковдру, бо на вулиці було холодно, першого-ліпшого хлопчика, який вискочив йому назустріч, і попрямував із ним додому.
Вдома він поклав дитину на ліжко, сказав дружині, щоб вона роздягнула Олежку, а сам пішов в іншу кімнату дивитися телевізор. Тут несподівано до Юрка долинув гнівний крик дружини:
– Ти кого, п’яний дурню, приніс? Ти приніс чужу дитину!
Юрко спочатку подумав, що дружина його обманює, але коли побачив, що на ліжку лежить і справді чуже хлоп’я й кліпає очима, він відразу ж протверезів. Швидко закутав хлопчика в ковдру і побіг назад до садочка. Там вислухав докори виховательки і після цього довго не ходив не тільки до садочка, але й повз нього. А коли доводилося забирати сина, то він довго і уважно розглядав його, щоб не помилитися вдруге.
Читайте також: Слова які варто сказати другого липня щоб життя було солодким
