Близько місяця тому ми з чоловіком розлучилися. Причина досить банальна – його зрада.
Ми довгий час прожили разом. На мій погляд, щаслива сім’я. Ми виховували двох дітей. Діти вже виросли і живуть своїми сім’ями, а я ось залишилася одна.
Ніколи не помічала за чоловіком схильності до інших жінок. Він завжди намагався швидше повернутися додому. Ніс все в сім’ю, все в будинок. Я і діти ніколи ні в чому не мали потреби. Надлишком ми себе не обтяжували, але все необхідне було завжди в достатку.
І ось нещодавно приходить мій чоловік і дорогий додому, весь якийсь пониклий і дивний. Мене це насторожило і всередині щось аж защеміло. Але я, зробивши вигляд, що нічого не помітила, накрила на стіл і запросила до вечері.
Їв він насилу. Було зрозуміло, що щось сталося. Я не стала довго тягти гуму і зажадала пояснити, що трапилося. Почуте вивело мене з себе. Я була готова на стіни лізти. Виявляється, на останньому корпоративі, коли він повернувся під ранок, він був з іншою жінкою.
Він каявся і вибачався, пояснюючи, що все відбулося після дуже і дуже значного вливання. Він намагався не думати про це, але совість його діймає. Перше, що спало мені на думку – це виставити його. Що я і зробила. Легше мені не стало, але миритися з такими речами я теж не можу. Він прекрасно знає мій характер. Знає, що я не потерплю зради і неправди. Ми все життя прожили душа в душу. А йому, бачте, в сорок п’ять захотілося погуляти! Ну як можна таке пробачити ?!
Я розумію, що гордість – це гріх. Але я піддалася йому. Тільки ось душа моя не може його забути. Я дуже люблю свого чоловіка. Спогади про прожиті разом щасливі роки не покидають мене. У мене з голови не виходить він. Але пробачити його теж не можу. Як уявлю, що він з іншою жінкою, аж підстрибувати все починає.
Чоловік постійно мені дзвонить, просить про зустріч. Просто вимолює дати йому шанс. А я не можу переступити через своє почуття образи. Мені здається, що зробив раз, зробить не один раз. Я розумію, що багато жінок навіть живуть з такими чоловіками і не один рік. Але я не можу так. Як же мені повернути своє щастя, якщо гордість сильніше від мене?
Подруга теж просить мене одуматися. Вона бачить, як я зараз себе почуваю, і знає, наскільки чоловік мені дорогий. Каже, що я зі своєю гордістю топчу життя собі і коханій людині. Ну, оступився один раз. Що ж тепер? Тим більше що він сам зізнався, а міг би так і мовчати далі. А це говорить про його серйозне ставлення до мене.
Може і правда переступити через свою гордість і пробачити його? Адже ми обидва потерпаємо від цієї розлуки. Але які гарантії, що чоловік знову не зрадить?
Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.
Головна картинка – pexels.
