fbpx
Дозвілля
Чоловік образився на свою маму і не хоче з нею спілкуватися. Річ у тім, що вона йому сказала, що погано себе почуває і день народження святкувати не буде, а потім з’ясувалося, що свято було, та ще й яке, але нас не покликали

Тепер чоловік переживає, а свекруха мені дзвонить, просить його заспокоїти якось.

У родині чоловіка обстановка завжди була для мене дивна. Батька не стало вже давно, їх з братом виховувала мати, жінка добра і дуже м’яка. А ось сини пішли характером явно не в неї. Уже в дорослому віці брати остаточно через щось посварилися і більше не спілкуються, хоча пройшло вже більше десяти років. Навіть на нашому весіллі брата не було, хоча свекруха дуже наполягала.

Мені про причини сварки ніхто не розповідав, а я не випитував, це справа їх сім’ї. Хоча я слабо можу собі уявити причину, по якій рідні брати можуть так сильно посваритися.

Свекруха у свій час активно намагалася їх помирити, але потім зрозуміла, що це марно і всі її старання роблять тільки гірше, тому вона просто навчилася спілкуватися з кожним окремо. Єдина її умова була – спільні свята. Вона говорила, що хочуть сини того чи ні, але вони є однією сім’єю. Тому на святах вони будуть збиратися за одним столом.

Мені на цих сімейних урочистостях бувало незатишно. Таке відчуття, що одне незручне слово і спалахне суперечка. Брати настільки демонстративно один одного ігнорували, що виглядало  досить дивно. Свекруха ж цього ніби не помічала. Або насправді не помічала, бо хотіла бачити картинку ідеальної родини.

Добре, що сім’я у чоловіка велика і за столом зазвичай збирається багато народу, а то взагалі було б дивно. Але якщо не брати до уваги напругу між братами, свята проходили досить весело. Тільки останній раз ситуація вийшла з-під контролю, чоловік все-таки зчепився з братом.

Справа була півроку тому, на святкуванні Великодня. А тиждень тому у свекрухи був день народження, ювілей. Пам’ятається, свекруха раніше говорила, що збирається його святкувати в ресторані, щоб самій не перейматися приготуванням. Але буквально за кілька днів до свята подзвонила і сказала, що нездужає, тому все відміняється. Сказала, що приїжджати не треба, щоб і ми не набралися.

Сумно, звичайно, але всяке буває. У день народження ми зателефонували, привітали, свекруха сказала, що як видужає, обов’язково покличе нас в гості. На тому і зупинилися.

Через кілька днів на сторінці у однієї родички чоловік побачив фотографії зі свята. Там була рідня, свекруха, старший брат чоловіка. Він написав цій родичці, запитав, що й до чого. Виявилося, що фотки з недавнього ювілею свекрухи, того, якого нібито не було. Йому ще дорікнули, що він на день народження матері не зміг вирватися з роботи.

Чоловік оторопів, передзвонив матері і запитав тільки чому вона його не покликала. Свекруха довго м’ялася, підбирала слова, але потім сказала, що не хотіла на своєму ювілеї повторення ситуації, яка була на Великдень. Я взагалі очманіла, там була купа свідків, які могла довести, що винен був старший, він розпочав, так за що карати молодшого? Логічно було б тоді жодного з синів не кликати.

Я б ці питання з’ясувала, а чоловік просто поклав слухавку. Свекруха намагалася передзвонювати, але він кинув її в чорний список. Мені чоловік сказав, щоб я передала його мамі, що раз вона знову вибрала старшого сина, то про нього тепер може не згадувати. Більше він на цю тему не розмовляв і припиняв будь-які мої спроби.

Свекруха стала дзвонити мені, коли зрозуміла, що до сина не додзвонитися. Я їй передала слова чоловіка, вона почала мені щось пояснювати, щоб я йому передала, але я відмовилася.

Вона цю кашу заварила, нехай сама і розсьорбує, я передавачем працювати не збираюся. Але знаючи характер чоловіка, дуже маленький шанс на те, що він її пробачить. Можливо, він навіть правий.

Фото ілюстративне.