Дозвілля
– Мамо, я знайшов тут справжнє кохання і не повернуся додому. Залишуся в Польщі назавжди, – сказав мій син Тарас по телефону, і його голос звучав так твердо,
Я стояла на кухні ресторану, тримаючи телефон у руках, коли моя начальниця, Світлана Василівна, підійшла до мене з широкою усмішкою. Вона тримала список розмірів дитячого одягу, який зібрала
– Навіщо на такі дурниці гроші витрачати? Ви що, себе геть не цінуєте? Взяли якусь дивну моду в цій Іспанії, будете ходити як лялька! – Та ви б
Мій телефон задзвенів несподівано, коли я саме закінчувала вечерю з родиною. Я думала, що це тітка Ольга, яка завжди дзвонить увечері, щоб розповісти, як минув день у батька.
– Ой, а як ми не встигнемо викопати картоплю цього року? – голос Марії Іванівни в телефоні звучав так, ніби світ уже руйнується. – Ми з чоловіком уже
Я стояла біля вівтаря в своїй білосніжній весільній сукні, серце гупало, наче хотіло вистрибнути, а в голові вирували думки про те, що ось-ось я стану дружиною Олексія –
Я сиділа на лавці біля церкви після недільної служби, коли побачила свою сестру Надію. Вона поспішала додому, тримаючи в руках сумку, наповнену свіжими овочами з городу. Я вирішила
— Ти чому досі не подарувала мені онука, Ларисо? — голос Галини Петрівни у слухавці був різким. — Олена, бач, у свої сімнадцять уже при надії, а ти?
— Ігоре, я не розумію, чому ти знову віддав 5000 гривень своїй мамі на нову сукню? — я намагалася стримати роздратування, але голос тремтів. Ми стояли в нашій
Той вечір у нашій маленькій квартирі здавався вічністю, повітря було просякнуте невимовленими словами. Я стояла на кухні, міцно тримаючись за край стільниці, серце калатало, а голос Миколи лунав