Дозвілля

— Як ти міг наговорити про мене таке, Василю? Ти руйнуєш не тільки нас, а й хлопців! — вигукнула я, коли ми зустрілися біля дверей, щоб передати дітей.

Ми з Мартою мріяли жити без дітей, лише удвох, але доля розпорядилася інакше. Я вважав, що роль батька – це не для мене. Моє дитинство не було схожим

– Мамо, ти паплюжиш ім’я тата! – вигукнула Наталя, хапаючи мій телефон з повідомленням від Богдана Вісім років минуло з того дня, коли я залишилася сама, хоч часом

До онука і його дружини я не їхала з пустими руками. В дорогому магазині купила хлібопічку, в якій і паску пекти можна. Там і гарантію дали, яку я

– Сергію, ти ж не в декреті сидітимеш? Це ж сором для чоловіка! – вигукнула свекруха, хитаючи головою над чашкою чаю. Ми помінялися місцями – я кодую проекти

— Доню, ми не прийдемо, бо не хочемо бачити, як ти повторюєш помилку, — сказала мама тихо, кладучи слухавку після розмови про весілля. Я стояла з запрошенням у

– Мамо, ти не розумієш, Антон – це моя доля, він просто зайнятий роботою! – вигукнула Орися, ховаючи сльози за гнівом. Я мовчала, бо знала: цей “зайнятий” красень

– Ти просто дружина, а я – мати Володі, тож слухайся! – гаркнула свекруха, хапаючи Соломійку на руки, ніби я – чужа. Її “допомога” перетворилася на панування: кухня,

— Оксано, твій тато передав тобі все найгірше — оті форми, ота млявість, а від мене ти нічого не взяла! — випалила мама, відкидаючи мою руку, коли я

Про своє весілля брат оголосив по мікрофону. Я очікувала різне, але точно не це. Спершу мені було шкода Софію, бо я бачила ставлення Романа до неї, і воно