Дозвілля
«Ти справді вважаєш, що твоя посада дає тобі право витирати об мене ноги перед друзями? Я терпіла твої вибрики заради спокою, але сьогодні твій іспит на людяність провалено
— Мені не потрібні милостині від твоїх родичів, я сам збудую наш світ — заявив чоловік, навіть не глянувши на фото нашої нової спальні. Батьки хотіли забезпечити нам
— Я не зобов’язана за ці копійки ще й доглядати за твоїм батьком, він сам має за собою прибирати — заявила Світлана, тримаючи в руках сумку з нашими
— За продукти! — закричала свекруха, переходячи на ультразвук. — Я два тижні збирала кожну копійку, дала тобі список, а ти все зіпсувала! Салати неможливо їсти, качка сира!
— Я кохала того ким ти міг би стати, а того, ким ти є зараз — я просто звільняю з посади свого чоловіка. Ти так боявся бути додатком
— Ти впевнена, що він не повернеться раніше? — запитав чужинець у моєму домі. Відповідь дружини про мою байдужість стала для мене більшим відкриттям, ніж те, що вона
— Ви можете називати мене холодною чи нерідною скільки завгодно, Валентино Іванівно, але господарювати у моїй квартирі ви не будете. Збирайте речі — ремонт у вашому домі давно
— Тобі тут буде краще, мамо, там парк і професійний догляд — сказав я, уникаючи її погляду. Вона лише мовчки почала складати свій старий халат у валізу, а
— Бажаю вдало попрацювати, коханий, — сказала я, зачиняючи за ним двері, але вже через добу побачила Романа на чужому відео в обіймах іншої. Моє серце розбилося об
— Вам тут не раді, ці банки з варенням лише збирають пил у нашій новій квартирі — холодно кинула мені Олена, зачиняючи двері перед моїм носом. Христина стояла