Дозвілля
– Я ніколи цього не забуду! – промовила я, ледве стримуючи сльози, і кинула погляд на Бориса. – Твої мовчання і байдужість важать більше, ніж її слова. Це
Я вже сказала Дмитру, що через ці “вибрики” його тата я більше до них в гості ні ногою. Але розумію, що попереду стільки Різдвяних свят і мені знову
Марія з гордістю оглянула свою квартиру. Кожна річ тут була куплена за її власні гроші, кожен куточок облаштований на свій смак. Майже чотири роки тому, коли Марія лише
Майже тридцять років я вважаюся провідницею. Об’їздила всю країну та ближнє зарубіжжя. Люди у дорозі зустрічаються різні. Хтось поспішає супутникам душу вилити, а хтось їде, нічого і нікого
– Василю, чому ти знову такий похмурий? – запитала я, намагаючись не підвищувати голос. – Усе нормально, Христинко, – відмахнувся він, навіть не піднявши голови від ноутбука. Та
Коли ти досягаєш дна, кожен день здається нескінченною боротьбою. Я це знаю. У мене був період, коли я ледь знаходила сили вставати з ліжка. Порожнеча, відчай і виснаження
— Ось ближче до вихідних і вирішимо це питання, Гриш! Зараз то що про все це говорити? Все одно мені ще своїми справами треба буде зайнятися! — не
— Краще для мами, краще для мами, — раптом чітко вимовив папуга Кліф, і Алла Макарівна завмерла з недов’язаними шкарпетками у руках. Вона повільно повернула голову до клітки.
Цього року я не пішла на поводу у сестри і відразу ж сказала, що її дітям ніякі подарунки на Миколая робити не буду. Та я своїм планшети не
Чоловіка з дружиною запросив друг на ювілей. До свята залишалося дві години, як раптом погода різко зіпсувалася: піднявся вітер і пішов дощ. Дружина запропонувала не йти. Чоловік заперечив: