Дотримуємося плану: вимикаємо домофон, дзвінок і телефони. І швидше йдемо до друзів, як і планували
— Я їй так і сказав, що ми йдемо, але вона попросила залишити ключі у сусідки. Як вчинимо? — Дотримуємося плану: вимикаємо домофон, дзвінок і телефони. І швидше
Моє майно, придбане до шлюбу, жодним чином не стосується вашого сина, Людмило Сергіївно! — відрізала невістка, але проблеми тільки почалися
Віра ніколи не думала, що власна квартира може стати причиною сімейних сварок. Три роки молода жінка збирала на перший внесок, підробляючи вечорами репетиторством. Ще п’ять років виплачувала іпотеку,
Через таке ставлення до себе невістки я викреслила старшого сина з заповіту. Нехай подумають над поведінкою, а інакше і взагалі зі свого життя викреслю. Ну така вже принцеса ця Олена, ледь та корона на голову поміщається. Я ж допомогти хотіла. Син занедужав. Я бульйончику зварила, все в баночки налила, свіженьке. Але навіть ті банки і десять хвилин на столі не пробули – в смітнику осіяли. А потім цей ювілей і мій подарунок – неоціненний!
Через таке ставлення до себе невістки я викреслила старшого сина з заповіту. Нехай подумають над поведінкою, а інакше і взагалі зі свого життя викреслю. Ну така вже принцеса
Думав, що одружуся на багатій і життя стане казкою, але дуже сильно прорахувався
— Артем, ти взагалі мене слухаєш? — А? Так-так, звісно, Еліно, — Артем поспішно сьорбнув чай, намагаючись виглядати зосередженим. — Я питаю, який колір краще для весілля: персиковий
Донька вчиться, — парирувала Таня. — І незручно нав’язувати такі турботи молодій дівчині, коли їй треба думати про своє майбутнє! А ти чому сама не візьмеш? Ти ж на пенсії
— Тобто нам від улюбленої бабусі ти зовсім нічого не залишиш?! — обурювалися родичі. — Це просто безсовісно! Та ще й на Новий рік! — Невже стареньких родичів
Андрій навіть радів, що зараз їде до мами — вдома його чекали чергові непорозуміння з дружиною. Він хотів повернути спокійне життя яке було до появи дітей, але не уявляв як
— Мирослава, я сьогодні вирушу до мами. Лягай спати і не чекай мене, — набрав дружину телефоном Андрій. Його мама, Галина Іванівна, жила за межами міста, приблизно за
Новорічне свято було зіпсовано, свекруха вимагала, аби молоді зробили ремонт у квартирі. Але Марина не витримала: – Нехай усі знають! Ми платимо батькам оренду. Щомісяця. І при цьому ще маємо робити ремонт?
— Марино, що ж це ти таке дороге купила? — Маргарита Антонівна крутила у руках подарунковий пакет із косметикою. — Не варто було так витрачатися. — Ви ж
– Ви мені винні 4 000. Я такі витрати не планувала. Треба було хоча б попередити! – Коли свекруха вкусила на Святвечір вареник з “сюрпризом”, то зойкнула так, що всі за столом підскочили. – Що це таке, Ілоно?, – сказала вона, тримаючи у руці пломбу. Всі за столом, в тому числі і я, почали сміятися. – Ой, буде мати весь рік щастя. – Ага, щастя, – пробурмотіла вона, але більше ми цю тему не підіймали. А вже через декілька днів вона зателефонувала, але не мені, а своєму сину, і сказала оплатити її похід до стоматолога
Коли свекруха вкусила на Святвечір вареник з “сюрпризом”, то зойкнула так, що всі за столом ледь не підскочили. – Що це таке, Ілоно?, – сказала вона, тримаючи у
Вона кинула телефон на стіл і заплющила очі, відчуваючи, як голова розколюється від утоми. Подумала: “От вже дійсно — з такою подругою і ворогів не треба”
З такою подругою, як ти, мені й вороги не потрібні. — Ти взагалі чуєш, що я кажу?! — голос Ігоря звучав так, ніби він от-от втратить терпіння. —
Напередодні Різдва коханий неочікувано запропонував зустрітися, а потім сказав: Олено я одружуюсь з іншою. Так склалося. Пробач
Максим подзвонив Олені за день до Різдва. – Привіт, Олено! Нам треба поговорити. – Я думала, ти ще у Львові. – Ти вільна сьогодні? – Так, звичайно. Максим

You cannot copy content of this page