– Не перебивай! — свекруха різко вдарила долонею по столу. — Я його виростила сама, ночей не спала. А ти… — вона примружила очі, — ти прийшла на все готове. І тепер вирішуєш, кому й куди їхати?
— Чому ти завжди захищаєш свою маму, навіть коли вона не права? — з образою в голосі сказала я чоловікові. Вечір видався напрочуд тихим. За вікном кружляли сніжинки,
Йому зараз чотирнадцять. Коли він з’явився, я вже був досить дорослим, щоб зрозуміти, що його життя буде нелегким
Я не знаю, як ця історія закінчиться, але знаю одне — так, як є зараз, жити я не хочу. Я планував своє життя зовсім по-іншому. Планував будувати сім’ю
Або ось, ситуація яка була. Я придбала шампунь якісний і дуже дорогий. Майже тисячу гривень віддала за 400 мл. І що ви думаєте? Невістка нею голову вимила
Коли молоді переїхали до мене, я, звісно, не була проти. Як би там не було, син є син, а допомогти йому та його дружині — це мій обов’язок.
Після того, як я заблокувала свій банківський рахунок, син просто грюкнув дверима і пішов, на прощання сказавши: “Ну ось і живи тепер сама! І знай, на колінах до мене приповзеш, але я тебе не пробачу! Тобі якісь гроші важливіші за рідного і єдиного сина”. А починалось все ось як: Одного дня, коли в магазині моя картка не пройшла оплату, я вирішила перевірити виписки. Очі пробігали по сумам – п’ятсот гривень у кав’ярні, дві тисячі на якусь техніку, ще три – зняті готівкою. Я не купувала нічого з цього
– Мамо, я взяв трохи грошей з твого рахунку. Ти ж не проти? – Любомир стояв на порозі, уникаючи мого погляду. Я відчула, як щось холодне оповило мене.
«Оце так родичі, з такою сім’єю й ворогів не треба», — Сергій Володимирович ледве стримував обурення. «Більше жодної благодійності, все, добротою наївся», — твердо вирішив чоловік, беручи до рук телефон
«Оце так родичі, з такою сім’єю й ворогів не треба», — Сергій Володимирович ледве стримував обурення. «Більше жодної благодійності, все, добротою наївся», — твердо вирішив чоловік, беручи до
З автобуса мене зустрічав зять. Я була впевнена, що він відвезе мене в село, в рідну хату. Але він повіз мене в місто. – Що сталося? Чому ми їдемо не додому? – здивувалася я. Зять тільки посміхнувся й мовчки привіз мене до нової багатоповерхівки. Ми піднялися на третій поверх, він дістав ключі й відчинив двері. Я зайшла – переді мною була простора, затишна квартира. Але водночас мені було і дуже прикро, адже я подумала, що це орендована квартира, яку мені діти зняли на час відпустки
Коли ми з моєю сестрою Галиною їхали на заробітки, навіть уявити не могли, як зміниться наше життя. Це було 22 роки тому. Галина поїхала в Грецію, я –
Син і невістка гроші дали, хоча з обличчя Анни (так, я це помітила) читалося незадоволення. Вона ще раз наголосила, що їм ці гроші дуже потрібні, що ми маємо повернути вчасно
Я справді не розумію, чому наша невістка так реагує. Чого їй бракує? Вона має здорового малюка, усе добре, гроші у них збережені, а вона навіть трубку не бере.
А їй за що? Вона нам ніхто! Я проти, – висловив свою думку мій чоловік, коли я роздавала дітям гроші, кожному по 500 євро, і вирішила ще й колишню невістку включити в список. Микола радив дати менше, мовляв, Ніна тепер чужа, краще допомогти тільки внукам. Він вважав, що якщо я вже так сильно хочу дати гроші, то лише тисячу внукам. Але я вважала по-іншому. Невістка нам не чужа, вона подарувала нам чудових онуків. Я не можу цього забути
– А їй за що? Вона нам ніхто! Я проти, – висловив свою думку мій чоловік, коли я роздавала дітям гроші, і вирішила ще й колишню невістку включити
Я вирішив продати будинок, в якому так багато років жив з дружиною і виховував дітей. Просто тепер, коли Галинка споглядає на нас з небес, кожен куточок мені нагадує про неї. А це важко. Але найголовніша причина, звісно, жінка, з якою я познайомився і до якої хочу переїхати. Вона та людина, яка дала мені друге дихання. І все б було добре, та ні син ні дочка не поділяють моєї думки з продажом нерухомості
Я вирішив продати будинок, в якому так багато років жив з дружиною і виховував дітей. Просто тепер, коли Галинка споглядає на нас з небес, кожен куточок мені нагадує
Антон намагався заспокоїти сестру, але та лише більше розходилась. Юля не прийшла по допомогу у вигляді поради чи підтримки. Вона хотіла грошей
Останній місяць був непростим для родини Антона та Ліди. Вони переїхали в нову квартиру, довго чекали цього моменту, але радість швидко затьмарилася втомою. Усе валило з ніг: розпаковка

You cannot copy content of this page