Дозвілля
— Якщо вам так дорогий порядок, то краще взагалі не кличте нас у гості — різко відповіла невістка на моє прохання забрати липкі цукерки з дивана. Ці слова
— Бабусю, ми вже знайшли нотаріуса, який переоформить твій дім на мене ще до кінця свят, — заявив Маркіян, поки я розкладала кутю. У цей момент я зрозуміла,
— Хто там ще?.. Дзвінок мобільного телефону розірвав затишну вечірню тишу квартири. Ольга здригнулася, ледь не впустивши кухоль із гарячим чаєм. На екрані висвітлилося фото чоловіка. Дивно. Роман
— Мамо, припини скаржитися на тиск, у нас свято, і діти хочуть гратися, — різко обірвав мій cтoгін син, підштовхуючи до мене малого онука. Тієї ночі, миючи гору
— Ваша квартира — це єдиний шанс для нас отримати позику, тому вибору у вас немає — заявила Олена, наливаючи мені чай з таким виглядом, ніби вона вже
— Ти можеш іти до нього, але я залишаюся зі своїм справжнім татом — сказав син, збираючи речі в іншу кімнату. Я стояла посеред коридору, розриваючись між коханням
— Ви бачите бруд, а я бачу свою свободу нічого не робити, — заявила Тетяна, ігноруючи мій розгублений погляд на захаращений стіл і шар жиру на плиті. Додому
— Бабуся — це статус, а не обов’язок працювати на тебе — заявила мама, збираючись на зустріч із подругами. Тепер я дивлюся на неї як на чужу жінку
Софія стояла біля вікна і дивилася, як за склом падав мокрий сніг. Грудень тільки починався, а місто вже потонуло в сірій пелені. Десь унизу сигналили автомобілі, хтось гучно
— Віро, зваж мені, будь ласка, два з половиною кілограми яблук, — попросила худенька жінка в вовняній шапці. — Зараз, Олено Анатоліївно! — відгукнулася Віра, вправно перекладаючи бордові