Брат з дружиною – хитрі жуки. Самі міркують, що нерозумно проїдати купу грошей і працювати на це. Але до нас в гості на вечерю напрошуються із очевидною регулярністю. Класно, напевно, наминати відбивні і міркувати, що людина має їсти щоб жити, а не потурати своїм примхам.
Уже перестала вестися на різноманітні хитрощі брата і його дружиноньки, коли вони починають під різними приводами набиватися в гості вечорами. А то взяли моду – вдома їдять гречку і макарони з кетчупом, а у нас навалюють на тарілку все, що бачать. Економлять вони на їжі. А ось у решти рідні витрати на неї чомусь зросли.
Мені не шкода їжі, але діймає лицемірство. Якщо ви проповідуєте аскезу і не вважаєте важливим, що ви їсте, то і сидіть вдома зі своєю гречкою. Навіщо щовечора напрошуватися до когось на вечерю?
Було б абсолютно не шкода нагодувати бідних голодних родичів, які на щось збирають чи раптово втратили роботу, або ще якась адекватна причина. Тільки ось вони обоє нормально заробляють, у кожного своя машина, дітьми, позиками, іпотеками, ріднею не обтяжені. Просто дуже хитрі.
Спочатку здавалося, що вони випадково потрапляють на вечерю. Це як би нормально, коли рідня приходить, а ви їсте, то ви кличете їх до столу. Ну вони спочатку відмовлялися, а потім все-таки давали себе вмовити. Я зараз не працюю, тому багато часу приділяю готуванню, щоб побалувати домашніх чимось смачненьким.
– Ох, не знаю, як вам не шкода стільки грошей витрачати на їжу, – сито розсідається на стільці Катя. – Ми ось вважаємо, що не важливо, що їсти. Смак відчуваєш лише кілька хвилин, а от гроші вже не повернути.
Брат тільки сидить, киває дружині, говорити не може, рот голубцями зайнятий. Я якось не надавала цьому значення, у кожного свої таракашки в голові. Але потім брат з дружиною на нашому порозі почали з’являтися все частіше і частіше.
Спочатку я думала, що Катя просто не вміє готувати, тому і вибрала таку геніальну відмазку. Але з’ясувалося, що якщо треба, то дуже вміє. На ювілей мами збиралася вся рідня, потрібна була допомога з цим. Катя, звичайно, ентузіазмом не світилася, але допомагати не відмовлялася.
Тоді і з’ясувалося, що смачно вона готує. Особливо, коли продукти не за її рахунок куплені.
Я фішку цю просікла приблизно через кілька місяців, потім виявилося, що вони також в гості до мами ходять, до сестри, до Катіних родичів. У них же вдома продуктів майже немає, бо вдома вони тільки каву вранці п’ють. Обідають в місті, а вечеряють у довірливої рідні.
При цьому по кілька разів на рік їздять відпочивати, ремонт в квартирі шикарний, все у людей в порядку, все добре. А ось вечеряти вони ходять до людей, у яких кватири у розтермінування, позики, невеликі пенсії, діти. І совість не озивається адже, як там головне.
Мене така ситуація дуже зачепила. У відкриту конфліктувати сенсу не було, вони таки не вдиралися в дім і не накидалися на холодильник. Тому я просто перестала їх запрошувати в дім. На порозі з’ясовували всі питання, а потім я з ними прощалася.
Вони раз так прийшли, другий, третій, а потім якось закінчилися у них справи до нас. Сестрі порадила теж не годувати їх, а то зовсім совість втратили вже. З мамою складніше, мама не відмовить рідному синочку.
Я брату вже натякнула, щоб зав’язував маму-пенсіонерку об’їдати, якщо не допоможе, буду вже думати, що робити дальше.
Фото ілюстративне.
