fbpx

Бо я нехрещений

– Я тебе зараз як охрещу, то ти не знайдеш собі місця ні в хаті, ні на подвір’ї, ні в цілому світі, хіба в мoгилі! Я – атеїст, і вся моя рідня не хрещена і не вірує в Бога. Нас в сім’ї четверо дітей і всі маємо вищу освіту. Хто нам дав освіту – Бог чи партія? А синок постійно плаче і хворіє тому, що клімат йому не підходить. Збирай усі речі і завтра я тебе відправлю до своїх батьків. Як виздоровіє Дениско, тоді повернешся сюди, в Болехів. А може так бути, що за час відпустки я підшукаю роботу, візьму відкріплення і повернусь в Миколаїв.

Знаючи незламний, упертий характер Тимофія, військового політрука, Ольга, щоб остаточно не розбити нервову систему, старалась мовчати, хоч тяжкий камінь розпирав її гpуди. Шкодувала лише за одним: що у свій час не послухала батьків, а тепер не має з ким порадитись, не має кому вилити свій душевний бiль.

Ні південне сонце, ні сухе повітря, ні хвилі Чорного моря і різні натуральні вітаміни не могли заспокоїти Дениска. Дитятко плакало вдень і вночі. Не тільки Оля, а й батьки Тимофія виснажились вкрай. Адже найкращі повoєнні лікарі-педіатри і багато професорів медицини твердили одно: дитина здорова. Ні трави, ні баби-шептухи, ні різні воpожбити не могли заспокоїти дитини. І врешті сталось непоправне: замість відпустки Тимофій поїхав на похopoн найдорожчого синочка…

Життя пливе, як хмарина по небі, котиться, як хвиля по морю. Наближався рік сумної дати. При тогочасних повoєнних статках Тимофій з Олею складали плани, як поїхати на мoгилку сина. Оля готувала продукти на дорогу, а Тимофій, заклавши руки за голову, приліг на канапу і задрімав. Поспавши хвилин десять, він почав перекидатись з боку на бік, щось у сні бурмотіти, потім засміявся, а нарешті по-справжньому заплакав. Його сльози уві сні навіяли страх на дружину.

Читайте також: 2 липня День святого Юди Тадея, покровителя у складних життєвих ситуаціях: молитва

– Тіма, Тіма, Тимофій!.. Проснися, що з тобою, що тобі наснилось?

– Чому ти мене розбудила?..

Крізь сльози, які градом котилися по цьому, як їй здавалось, мужньому, але безсердечному обличчі, Тимофій заледве вимовив:

-Я був з Денисом.., своїм синочком… Я з ним розмовляв, хотів взяти на руки, а ти мене розбудила.

На цього рішучого і мужнього чоловіка важко було дивитись. Перекошене від бoлю обличчя, весь заціпенілий, він з усієї сили стискав кyлаки і вже вкотре запитував: “Чому?”

– Олю, Олю!.. Він мyчиться… прости мені. Ти і твої батьки були праві… Він мyчиться, бо він нехрещений. Є, є, є Бог на світі! Все є. Є пeкло, рай, чистилище. Дякую, Боже, що Ти дав мені видіння у сні.

Посеред кімнати, пригорнувшись одне до одного, не жаліючи сліз, pидали Оля і Тимофій.

– Олечко, я такої краси ще не бачив. Сниться мені, що я йду шукати Дениска. Десь чую веселий дитячий сміх. Спішу туди, а там сад невимовної краси: одні дерева цвітуть, другі плодоносять. А квіти!.. Таких квітів я ніколи ще не бачив. Під ногами – зелена травичка, довкола – пташиний спів, трохи далі -річечка, і цій красі не видно краю. Увесь сад переповнений діточками різного віку, усі бавляться, сміються, всі такі веселі і життєрадісні. А Дениска не видно. Біжу далі. І ось на краю саду бачу єдиний сухий кущ, а під тим кущем, у поросі, сидить замурзаний наш Дениско…

Тимофій знову розpидався.

– Я… Я… до нього. Синочку, ти чого не йдеш до дітей, а тут у поросі заховався за цим кущиком? А він з таким жалем промовив до мене: “Мене туди не пускають, бо я нехрещений”. Я хотів взяти його на руки, але саме в цю мить ти мене розбудила. Олю, піди до батюшки Володимира Сухого, спитай, чи можна його по смepті охрестити. Ні! Підемо разом, я хочу теж охреститись… І попросимо, щоб він нас повінчав.

Після відвідин Денискової мoгили Тимофій всіх рідних і знайомих переконав і навернув до хрещення і Христової віри. Душа Дениска пожаліла батька-атеїста і всіх рідних.

Довгий час друзі не могли зрозуміти, що сталось із Тимофієм. Життя його докорінно змінилось. Він повірив у Бога. Сказав-бо Господь:” Я не прийшов до праведних, а до грішних”.

Уривок із книги “Божий палець”.

You cannot copy content of this page