Бажаю щастя коханій жінці, але не хочу її відпускати
Історія сталася 23 роки тому в Харкові. Я познайомився з дівчиною, вона була трохи молодшою за мене.
Дуже полюбив її, а вона дуже рідко це мені говорила.
Починали жити разом, ходили хатами, друзями, гуляли. Рідних не слухав чи не чув. Для неї я хотів здаватися крутим.
Коли вона була вагітна, я вже мав проблеми із законом. Вона народила сина, коли я сидів. Вона всі роки, що я сидів, спілкувалася з іншими чоловіками, були стосунки, і я розумів її. Мав термін аж 15 років.
Вийшов, почали разом жити. Начебто все було добре, поки знову не зустрілися друзі, знову випивки, і знову термін!
Вийшов. Моє погане ставлення до неї відштовхнуло її від мене! Але знов термін!
Тут вона пише, що зустріла іншого, кохає і т.д. Вже живуть разом в його квартирі.
І я цьому дуже радий, що людина, яку я люблю, знайде своє щастя. Але, в душі я не хочу її відпускати, хоч розумію, що це не правильно. Я її дуже люблю!
Я розумію що не можу дати їй майбутнє, і вона скільки часу чекала мене. Я проблемна людина але дуже її кохаю. Так я не змінюсь, але і її відпускати не хочу.
Як мені бути?
