Звісно, це тільки зачіпка, символ, як уточнював чоловік, але все одно смішно. У шлюбі ми шість років, до цього два роки зустрічалися, є дитина, позика на машину, поїздки до батьків, в планах була покупка дачі. Все як у всіх. Останнім часом у нас з чоловіком розійшлися думки про наш спільне майбутнє.
Весь час наших з ним стосунків заробіток у нас був плюс-мінус однаковий, якщо не брати до уваги мою відпустку по догляду за малечею. Але і в там я сиділа лише півроку.
Потім мене попросили повернутися до роботи, а бабусі мало не почубилися за право сидіти з онуком. Зате завдяки моєму швидкому поверненню на роботу ми змогли швидко виплатити позику, який брали на ремонт квартири.
Я і раніше помічала, що мої кар’єрні успіхи чоловік сприймає з холодком, стаючи на якийсь час дратівливим і похмурим. Але ситуація виправляється і все знову ставало добре. Мене така особливість чоловіка не дратувала. Ніяких амбітних кар’єрних устремлінь у мене не було. Я б взагалі з задоволенням осіла вдома і задумалася про другу дитину, але поки матеріальна база не дозволяє.
З місяць тому ситуація в родині загострилася. У нас в декрет пішла начальниця відділу, оголосивши, що сидіти з дитиною буде “до переможного”. Начальство побажало їй здорового малюка і стало шукати заміну. На розгляд потрапила моя кандидатура.
Для мене це якісний стрибок, який ніс із собою значну прибавку до зарплати. Звичайно, працювати доведеться більше, але воно того явно вартує. Я вже в мріях розплатилася з усіма “хвостами”, купила заміський будиночок і пішла в другій декрет з подальшим звільненням.
Само-собою я розповіла про це чоловікові. Не з метою похвалитися, а щоб порадувати перспективами і попередити, що якийсь час мені доведеться більше працювати. Особливої радості я від нього не чекала, але банальне “Вітаю, я тобою пишаюся” міг би і сказати.
Але чоловік промимрив щось нерозбірливе, зобразив криву посмішку і уткнувся в телефон. Було неприємно, але досить очікувано. Вирішила його поки не чіпати.
Працювати на новій посаді виявилося важко. На мене впала гора нової інформації, яку потрібно було розібрати, засвоїти і систематизувати, тому я часто працювала вечорами вдома. Поведінка чоловіка змінювалося не в кращий бік.
Він почав поводитися як дитина, завалюючи мене питаннями і вимагаючи уваги. На моє зауваження, що я взагалі-то працюю, він сумно зітхав і йшов в кімнату, щоб хвилин через сорок знову прибігти з питанням. Чоловік різко забув, де його речі, як міняти синові памперс, де у нас стоїть суп і лежить хліб. Мені було простіше встати і зробити все самій, ніж по сто разів пояснювати йому одне і те ж.
Звичайно, ситуація почала діймати. Але я старанно тримала себе в руках, тому що тільки ось вдома непорозумінь мені і не вистачало. А минулого тижня чоловік занедужав. Температурка була аж 37 і 3, що, погодьтеся, вже гідний привід оголошувати заповіт. На щастя, сина забрала моя мама, тому я розривалася тільки між чоловіком і роботою.
Принісши чергове питво, я поставила його на столик і вже зібралася виходити, коли чоловік попросив принести йому чайну ложку, тому що чай дуже гарячий. Я кивнула і пішла на кухню, але по дорозі у мене пілікнула пошта, там був важливий робочий момент, і я відволіклася. Зрозуміло, я думати забула про цю злощасну чайну ложку!
На роботу у мене пішла приблизно година. Потім я пішла до чоловіка, щоб дізнатися, що він хоче на обід і як взагалі себе почуває. Але зі мною демонстративно не розмовляли. Я здивувалася і поцікавилася, чим викликала немилість чоловіка. Мене не удостоїли відповіддю.
Уже закипаючи від такої поведінки дорослого мужика, я пішла готувати обід. Чоловік і раніше грав в мовчанку, а я вирішила, що не збираюся скакати навколо нього тільки через чергові закидони. Поскаржилася на поведінку чоловіка своїй мамі, коли вона ввечері привела сина.
– Ну і не звертай уваги, пройде та помиритеся, не в перший раз, – відмахнулася мама. Я вирішила слідувати її пораді.
“Гра у мовчанку” тривала тиждень. Я старанно робила вигляд, що нічого не відбувається і присвячувала багато часу роботі, вважаючи, що чим раніше вникну, тим швидше у мене звільниться час. Чоловік ходив по квартирі тінню батька Гамлета, періодично свердлив мене поглядом. Я стримувалася щосили. В кінці-то кінців, він перший почав!
У суботу настав день “Х”. Чоловік вранці сів навпроти мене і серйозним тоном заявив, що нам потрібно розлучитися. Я трохи чаєм не захлинувся. А він продовжив висловлювати мені своє “фе”.
Виявилося, що через мою нову посаду я стала менше часу приділяти сім’ї і поставила кар’єру на перше місце.
– Особливо знаковий момент був, коли я попросив принести мені ложку, а ти просто забула про моє прохання. Про роботу не забула, а про моє прохання – забула. Ось він – показник! Ось так ось ти тепер розставляєш пріоритети! – Чоловік вимовляв цю промову з гранично серйозним обличчям.
Після такої промови я готова була в ту ж хвилину написати заяву на розлучення, тому що більш феєричної нісенітниці годі й придумати, мені здається, та й просто неможливо. Розлучатися через ложку він зібрався!
Свої речі чоловік ловив під балконом. Розумію, що це теж не самий розумний вчинок, але мені потрібно було відвести душу. Увечері мені подзвонила його матуся, я їй переказала весь монолог її синочка. Вона спочатку подумала, що я жартую, а коли зрозуміла, що ні, пообіцяла поговорити з сином.
А я сиджу і думаю, якщо прийде миритися, пробачити чи вказати на двері? З одного боку, як чоловік і батько за великим рахунком він хороший, з іншого – така поведінка у чоловіка на порозі сорока вже пахне неприємностями. Нічого поки не вирішила, подивимося, що буде з його боку. Може він все-таки наполягатиме на розлученні через чайну ложку.
Фото ілюстративне
