fbpx
Саморозвиток
Бабуся з Горенки кутала свою собачку Боню в хустку, щоби та не лякалася обстрілів: Історія людяності

80-річна Марія Юхимівна Фомінцева з Горенки стала відомою через зворушливе фото зі своєю собачкою Бонею. Старенька кутала собачку в хустку, щоби та не боялася звуків обстрілів, хоча дуже страшно було і самій Марії Юхимівній.

Так бабуся намагалася вберегти свого песика під час обстрілів.

За кілька днів до війни діти пропонували жінці виїхати з села, але Марія Юхимівна відмовилась:

“У них своєї машини нема, а чужа була повна. Ще і собака там. Думаю: куди я буду лізти, надоїдати? Так і зосталась”.

Марія Юхимівна закутувала Боню, аби їй нічого не потрапило у вушка:

“Мені собачка, як дитина була. Мені Боню так шкода, що я вам розказати не можу! А яка вона розумна… Коли “бахкало”, вона мені мордочку під сорочку засовувала та важко дихала. А коли я плакала, вона мені лизала сльози”.

Сьогодні  бабуся з собачкою обоє вчаться жити у тиші, але очі Марії Юхимівни постійно мокрі від сліз: сумує за онуком Олександром, який воює проти російської армії на Донбасі, а його дружина із семирічною донечкою Кірою виїхала за кордон.

Бабуся розповіла, що усе життя важко працювала.

“З 1960-го по 1990 рік – я на полі. Вагони розвантажувала, на сівалці робила. Зимою їздила у Святошин путя чистити. Нам давали батон за день роботи – ото і вся зарплата”.

Радісних моментів у її житті було мало.

“Я в цирку не була, у кінотеатрі не була, в зоопарку раз тільки. Нічого не бачила, крім роботи”.

Бабуся розповідає, що після навали окупантів усе зруйноване.

“У хаті обірване все. Коридор, батарея, газова плита розбиті, труби посічені, потолок усей упав. Шибки побиті. Покрали все. Навіть насіння помідорів, яке я збирала. У сина з невісткою і постіль, і одіяла позабирали. Навіть сумку, з якою він їздив на роботу, і щось рибацьке.

У нас курей 80 штук було. Залишилось кілька. А котики живі. Сусід, у якого хата горіла, випустив козенят у ліс, оставсь один козлик. Я його припнула на городі. Воду і траву носила, лушпаєчки від картоплі. Просила людей забрати – ніхто не хоче”.

Марію Юхимівну сьогодні тішить лише те, що хата загалом вціліла, хоч і дуже поруйнована.

Тепер вона планує відремонтувати помешкання і уже посадила город.

А ще дуже хоче, щоб її рідне село оговталося після пережитого, бо людям там і досі важко.

За матеріалами ТСН та “Люди Свободи”

Фото: ТСН