fbpx
Саморозвиток
Бабуся відповідає їй: “Купіть за ціною, яку хочете, пані… Мені потрібні ці гроші, щоб жити”

Модна панянка запитує:

– Скільки хочете за відро полуниці?

Бабуся-продавець відповідає:

– 120 грн, прошу пані.

– Я беру за 100 гривень або я йду, – впевнено стверджує панянка.

Бабуся відповідає їй:

– Купіть за ціною, яку хочете, пані… Мені потрібні ці гроші, щоб жити.

Пані купила за договірною ціною і пішла з почуттям перемоги.

Вона сіла в свою елегантну машину і, через декілька годин, пішла в модний ресторан зі своєю подругою.
Вони вибрали з меню все, що хотіли.

Організували інстафото, поїли трохи, залишивши на столі багато з того, що замовили… Таким чином, вони оплатили рахунок, який становив 1300 гривень.

Дами заплатили 1500 гривень і сказали власнику шикарного ресторану, щоб решта була в якості чайових.

Ця історія може виявитись абсолютно нормальною для керівника розкішного ресторану, але дуже несправедливою для продавця домашньої полуниці, вирощеної на 5 сотках дачної ділянки з важким доїздом до міста, особливо в спеку.

Питання в наступному: “Чому ми завжди повинні показувати, що у нас є сила, коли ми купуємо у нужденних?” І чому ми щедрі до тих, кому не потрібна наша щедрість?

“Мій тато купував товари у бідних за високими цінами, хоча він не потребував цих речей. Він іноді платив їм більше. Одного разу я запитав його:

– Навіщо ти це робиш, тату?

Мій батько відповів:

– Це благодійність, загорнута в гідність, сину мій!

Завжди намагаймось бути вдячними.

Автор: Аліна Шотик