– Милий, я посплю ще пів годинки, зовсім не виспалась, всю ніч собака сусідський скулив.
– Справді? А я так втомився вчора, вирубався, нічого не чув, – дожовуючи на ходу круасан з маслом, він ковтнув гарячої кави, обпікся, скривився, схопивши себе за мочку вуха, чмокнув її в ніс, і, голосно грюкнувши дверима, помчав на роботу.
– Поспішайко, – із закритими очима посміхнулася вона, налаштовуючись хоч на п’ять хвилин задрімати, але це їй не вдалося.
Сусідський пес знову заскиглив, а потім і взагалі гавкав без угаву і несамовито шкріб лапами двері.
– Дивно, – накинувши халат, вона прислухалася, але голос сусідки не почула.
Ніна Михайлівна, її сусідка, колись давно викладала англійську в школі, але вже не працювала. Жила одна, син в іншому місті, ось, собачку їй привіз, щоб не сумувала. Тільки що їй собачка, літня вона, на себе сил немає, не те, що на собачку. Та й песику безрадісно з нею, ні погуляти, ні пограти.
“Гуляти видно пес хоче, піду, запропоную”, – промайнула думка.
Але двері ніхто не відчинив, а пес продовжував галасувати і гавкати. Швидка приїхала швидко. Забрали. Пес безпорадно ткнувся мокрим носом в її руку. Вона зітхнула, посміхнулася і розвела руками: – Ну що, Френд, проходь.
Увечері чоловік прийшов з роботи збентежений:
– Уявляєш, шефа відправили на пенсію! Як думаєш, кому крісло запропонували?
Вона посміхнулася. Дивлячись на нього, важко було не зрозуміти, кому, але запитала:
– Невже тобі?
– Так! Так! – він схопив її на руки і закрутив по кімнаті, – це ж все змінює, іпотеку виплатимо, нарешті поїдемо відпочити, це нове життя!
Френд, дивлячись на них, крутив головою і чхав.
– Не сумуй, друже, жива твоя Михайлівна, скоро випишуть її, скоро додому повернеться, тебе забере.
Френд гавкнув, що радий, немов зрозумів сказане, хоча по ньому було видно, що з ними йому зовсім і непогано. Ганні було навіть шкода його повертати, так дивно, з собакою їх стало троє, і, нарешті, вона по-справжньому відчула, що вони – сім’я. Ніна Михайлівна повернулася вже через тиждень.
Все минулося – підлатали, все прекрасно! Все чудово, все дуже добре! Всі засміялися. Її син, який і привіз її з стаціонару, трохи знітився:
– Друзі, я ось що хочу запитати. Мама погодилася нарешті переїхати до мене. З квартирою потім вирішимо, а ось Френд, навіть не знаю, що робити?
– Залишай з нами, – хором, не змовляючись, проговорили Анна з чоловіком, всі засміялися і питання було вирішене.
Френд, до речі, був зовсім не проти.
Минуло ще трохи часу, і одного разу, повернувшись з роботи, відкривши двері, чоловік ледве встояв на ногах, тому що Анна, з радісним вереском буквально повисла у нього на шиї! Френд скакав поруч і так і норовив лизнути його в ніс.
– В чому справа, що за шалена радість? – але вона перебила його:
– Дві смужки, ти уявляєш, дві смужки! Нарешті!
Він обняв її, і навіть пса, який притиснувся головою до його коліна. У них скоро буде малюк!
– Тобі не здається, що пес відкрив нову сторінку нашого життя? – майже хором сказали один одному вони і засміялися.
А Френд крутив то головою, то хвостом, а потім зрозумів, що все добре, і радісно загавкав.
Автор: Життя має значення.
Фото ілюстративне.