fbpx
Дозвілля
А потім Ольга зустріла багатого чоловіка. Він був готовий завалити дівчину подарунками і грошима, але за однієї умови: вона розлучається, залишає сина колишнього чоловіка, і вони переїжджають жити в іншу країну

Ваню з 3-х років виховував тато. Їх мама поїхала в іншу країну з новим чоловіком, і ніякої участі в житті сина вона не приймала. Спочатку в їхній родині все було добре: Вадим і Ольга одружилися з великої любові, через рік у них з’явився Іванко. Після появи дитини Ольгу наче підмінили. Вона вічно ходила з незадоволеним обличчям, її дратувало все в чоловікові і сині. Вадим кожен день вислуховував від дружини закиди, що він мало заробляє, не приділяє час родині, що всі домашні справи на Ользі.

До весілля дівчина любила активний спосіб життя, нічні клуби, ресторани, подорожі. Природно, з появою малюка довелося багато від чого відмовитися, і Ольгу таке життя не влаштовувала. Сім’я переїхала в нову квартиру, і Вадиму доводилося багато працювати, щоб мати можливість виплачувати іпотеку. Вадим з Ольгою постійно з’ясовували стосунки, розходилися спати по різних кімнатах. Батько переживав за сина, який ріс в такій напруженій обстановці, але будь-які спроби спокійно поговорити з дружиною переходили в взаємні докори.

А потім Ольга зустріла багатого чоловіка. Він був готовий завалити дівчину подарунками і грошима, але за однієї умови: вона розлучається, залишає сина колишнього чоловіка, і вони переїжджають жити в іншу країну.

Ольга ні секунди не вагалася. Вона подала на розлучення, поставила Вадима перед фактом, що Ваню забирати не буде, і полетіла назустріч забезпеченого майбутнього. А Вадим залишився з Ванею, і як їм жити, не уявляв. Але батьки швидко пристосовуються до будь-яких умов, аби їх дитині було комфортно. Вранці Вадим завозив Ваню в садок, а ввечері його забирала сусідка. Вадим працював допізна, і не міг забирати сина в належний час.

Якось одного разу Вадим забіг до сусідки за Ванею, і та запросила чоловіка повечеряти.

— Зовсім схуд, Вадимка, ти їж краще, а то здоров’я ніякого не залишиться – зітхнула сусідка, наливаючи Вадиму борщ.

— Та вдома будинки ніколи готувати, так, що по-швидкому, закину в мікрохвильовку. А на роботі стільки замовлень, що і кави випити немає ні хвилинки.

– Я якраз хотіла з тобою поговорити ось про що, – сусідка присіла поруч з Вадимом і Іванком, які за обидві щоки наминали смачний домашній борщ. – Є у мене племінниця Олена. Працювала вихователем в дитячому саду, але від неї чоловік пішов рік тому, і вона одна з сином залишилася. На зарплату вихователя далеко не заїдеш, ось і шукає роботу няні. Вона і готує чудово, і господиня прекрасна. Я не завжди можу Іванка забирати з садка, сам знаєш, іноді доводиться по сусідах ходити, питати, хто вільний ввечері.

Вадим погодився зустрітися з Оленою, тим більше, він і сам подумував найняти няню. Все-таки незручно було сусідів турбувати, а гроші вони брати навідріз відмовлялися за те, що сидять вечорами з малим. У Вадима були хороші сусіди, які знали його ситуацію, і намагалися допомогти, чим могли.

Олена виявилася милою дівчиною з приємною посмішкою і бездонними блакитними очима. Вона прийшла на співбесіду до Вадиму з сином, дуже вибачалася, але, в підсумку, Іванко з гостем одразу ж познайомилися і пішли грати. Вадим з Оленою домовилися, що вона почне роботу з завтрашнього дня. Сина вона зможе приводити з собою, Вадим не був проти: «Вані веселіше буде, він дуже товариський, йому потрібні друзі».

Коли Вадим на наступний день повернувся додому , його чекала домашню вечерю, а квартира блищала і сяяла. Чоловік був так вдячний Олені, адже вже давно їх житло перетворилося в холостяцький барліг. Не вистачало жіночої руки, адже тільки жінка вміє звичайнісінький будинок перетворити на затишне гніздечко. Олена накривала на стіл, Іван з Дімою бігали по квартирі, а Вадим сидів на кріслі і думав, як йому не вистачало такої домашньої обстановки.

Минуло кілька місяців. Олена прекрасно справлялася зі своїми обов’язками, і Вадим з Іванком дуже прив’язалися до неї і Дмитрика. Якось вранці Олена зателефонувала Вадиму і повідомила, що не зможе прийти. Вони удвох з сином прокинулися геть нездоровими. Вадим заїхав в магазин за продуктами і купив усе необхідне. Він доглядав за Оленою і Дмитриком тиждень, і за цей час остаточно зрозумів, що полюбив цю жінку. Але як зізнатися їй у своїх почуттях? Адже це виглядає, як сюжет для дешевого серіалу: роботодавець закохується в домробітницю або няню, робить їй пропозицію, і потім вони живуть довго і щасливо.

На вікенд Вадим запросив Олену з Дмитриком погуляти по парку. Вони провели відмінні вихідні: каталися на атракціонах, їли солодку вату, годували качок, повечеряли в затишному ресторанчику. Увечері Вадим читав Іванку казку, і тут син пригорнувся до тата і прошепотів: «Нехай Оленка буде з нами жити. Дімка стане моїм братом. Ну будь ласка!”. «Завтра запропонуємо їй це» – відповів Вадим.

Батько з сином пішли в ювелірний магазин і купили красиву каблучку. Розмір Вадим підбирав на око. Він часто милувався Оленчиними крихкими, ніжними руками, тому каблучку обрав маленьку і витончену. Потім Ваня обрав найкрасивіший букет хризантем, і вони поїхали до Оленки і Дмитра.

Це дійсно було схоже на сцену з кінофільму, не вистачало тільки романтичної музики на тлі. Вадим простягнув Олені коробочку і запитав, чи згодна вона стати його дружиною. Іванко вручив Олені квіти і повідомив, що буде називати її мамою, навіть якщо вона не захоче цього. Вибіг Дмитрик, і Ваня обійняв його, як рідного брата.

Весілля Вадим з Оленою влаштовувати не хотіли, але сусідка, яка доводилась тіткою Олені і інші сусіди наполягли на пишному торжестві. Відмовити їм було неможливо, тому довелося організовувати свято. Втім, все вийшло весело і незабутньо. Нарешті, Вадим знайшов справжню сім’ю, до якої хотілося повертатися. Олена ж відчувала себе найщасливішою жінкою, адже тепер поруч був люблячий і коханий чоловік, заради якого вона була готова на все. Але найщасливішими були Ваня з Дімою, адже обидва потай мріяли про братиків, і їх бажання в один момент справдилися.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.