Дозвілля
— Бережіть одне одного, бо час — це єдина валюта, яку не повернеш — промовив сусід Остап, раптово з’явившись на нашому порозі в розпал чергової сварки. Його поява перервала мою гнівну тираду до Романа, але саме слова цього старого чоловіка змусили нас здригнутися від правди про наше майбутнє
— Бережіть одне одного, бо час — це єдина валюта, яку не повернеш —
Дозвілля
Надю, я забираю свої речі, бо цей дитячий плач і побут висмоктали з мене все життя — кинув Олег, зачиняючи двері перед моїм носом. Я залишилася в порожньому коридорі з немовлям на руках і нулем на картці, навіть не підозрюючи, ким стану через п’ять років
— Надю, я забираю свої речі, бо цей дитячий плач і побут висмоктали з
Дозвілля
Діти — це твоя відповідальність, а я хочу нарешті пожити для себе, — заявив Назар перед тим, як назавжди зникнути за дверима. Я залишилася в порожній квартирі з немовлям на руках, навіть не здогадуючись, яку високу ціну мені доведеться заплатити за власне відродження
— Діти — це твоя відповідальність, а я хочу нарешті пожити для себе, —
Дозвілля
— Ну і куди їй тепер іти? На теплотрасу? Там морози, до вихідних обіцяють до -10°C!
— Ну і куди їй тепер іти? На теплотрасу? Там морози, до вихідних обіцяють
Дозвілля
— Ірино Василівно, давайте без театру, — сказала Поліна, намагаючись, щоб голос звучав спокійно, хоча всередині закипало глухе роздратування. — У вас пенсія вища за середню, плюс ветеранські надбавки, плюс субсидія, плюс Ігор. Ви чудово знаєте, що він переводить вам гроші кожного п’ятого числа. Стабільно.
— А масло ж тепер… Поліночко, ти бачила, почому воно? Золоте. Я вчора в
Дозвілля
Ти зобов’язана ділитися, бо ми — родина, а твій син може і потіснитися — вигукнув Анатолій, дивлячись мені прямо в очі. У той момент я зрозуміла, що рідні люди здатні зруйнувати моє життя швидше за будь-яких ворогів
— Ти зобов’язана ділитися, бо ми — родина, а твій син може і потіснитися
Дозвілля
— Ти що, збираєшся годувати мою маму вчорашнім борщем?! — обурився Олег так, ніби я збиралася подати на стіл щонайменше мухомори під соусом бешамель.
— Ти що, збираєшся годувати мою маму вчорашнім борщем?! — обурився Олег так, ніби
Дозвілля
— П’ятниця вечір, шкварчать котлети, а на порозі — «непрохане щастя». Коли свекруха вирішує прилаштувати сина-гульвісу за ваш рахунок, у хід ідуть і «серцеві напади», і звинувачення в жадібності. Але Тетяна Петрівна — бухгалтер зі стажем, і вона знає: у сімейному бюджеті на нахлібників місця немає.
— П’ятниця вечір, шкварчать котлети, а на порозі — «непрохане щастя». Коли свекруха вирішує
Дозвілля
— Яно, у Каті біда, вона переїжджає до нас із дітьми вже в понеділок — сказав чоловік, ставлячи мене перед фактом у моїй же вітальні. Я мовчки подивилася на ключі від дому, за які платила роками, і відчула, що зараз почнеться справжня битва за право бути господинею
— Яно, у Каті біда, вона переїжджає до нас із дітьми вже в понеділок
Дозвілля
— Назаре, не заважай нам спілкуватися з братом, іди краще попрацюй — кинув тато, зачиняючи двері перед моїм носом. Я звик бути зайвим, але саме моє коротке слово через десять років змусило батьків гірко пошкодувати про кожен такий момент
— Назаре, не заважай нам спілкуватися з братом, іди краще попрацюй — кинув тато,

You cannot copy content of this page