Стояв у черзі. Попереду мене – дідусь. У лівій руці – гречка, у правій морква.
Поки стояли в черзі, взяв для нього деякі продукти, які хотів віддати, після того, як він розрахується за свої.
Біля каси він дістав 40 грн. Мені здалось, що це забагато для гречки та моркви. Касир порахував, використавши свою карту для знижок. Вийшло 32,50. Дорого.
Попросив дідуся зачекати. Розрахувався і запропонував йому продукти. Він люб’язно на мене подивився, посміхнувся і чистою українською відповів:
“Щиро дякую, але я не жебрак, мені всього вдосталь”. Його лице і мова видались мені знайомим. Як виявилось, ми раніше зустрічалися.
Не хочу писати прізвище, але це був відомий український поет, член Національної спілки письменників України, лауреат літературної премії ім. А. Малишка, заслужений діяч мистецтв України і так далі. Я навіть мав його збірку віршів з авторськими побажаннями.
Стало прикро…за державу…
