— Я просто заскочив на чай, бо Марина знову влаштувала вдома безлад — сказав Ілля, по-господарськи відкриваючи мій холодильник. Мій колишній чоловік переїхав до коханки пів року тому, але й досі вважає мою кухню своєю зоною комфорту
— Я просто заскочив на чай, бо Марина знову влаштувала вдома безлад — сказав
— Дзвоніть Богдану, Олесю Степанівно. Він на нараді, телефон вимкнений, а я буду вдома тільки після шостої. Посидьте поки на лавці біля під’їзду, погода чудова, сонечко — якраз для ваших “сюрпризів”!
— Дзвоніть Богдану, Олесю Степанівно. Він на нараді, телефон вимкнений, а я буду вдома
— Ти серйозно вважаєш, що маєш право розпоряджатися моїм житлом за моєю спиною? Раз ви так прагнете жити табором — живіть тут, у матері, а я їду до себе додому, де ніхто не наважиться переступити поріг без моєї згоди!
— Ти серйозно вважаєш, що маєш право розпоряджатися моїм житлом за моєю спиною? Раз
— Ви знову приїхали просити гроші на ремонт, якого не існує? — запитала я свекруху, відчуваючи, як повітря в нашій квартирі стає густим від її фальшивих сліз. Тієї миті я ще не знала, що цей візит закінчиться моїми зібраними валізами
— Ви знову приїхали просити гроші на ремонт, якого не існує? — запитала я
— Ну і що це за сільська вечеря, Віро, невже так важко було запекти рибу до мого приїзду? — кинув Руслан, ледь переступивши поріг разом із гостями. Ці слова стали початком кінця мого терпіння, адже я ще не знала, яку розмову почую за тиждень
— Ну і що це за сільська вечеря, Віро, невже так важко було запекти
— Ви кажете, що я нічого не вкладаю у цей дім? Що ж, тоді подивіться на ці цифри. Можливо, настав час дізнатися, скільки насправді коштує ваша “безкоштовна” домробітниця.
— Ви кажете, що я нічого не вкладаю у цей дім? Що ж, тоді
— Я більше не хочу бути вашим родинним банкоматом, Сашо. Якщо твоя любов до рідних вимірюється моїми неоплаченими рахунками та нашою нездійсненою квартирою, то, можливо, нам не по дорозі?
— Я більше не хочу бути вашим родинним банкоматом, Сашо. Якщо твоя любов до
— Я три роки спостерігала, як вони вимірюють мій дім поглядами, наче шматок пирога. Але виявилося, що моє мовчання — надійніша охорона, ніж будь-який замок.
— Я три роки спостерігала, як вони вимірюють мій дім поглядами, наче шматок пирога.
— Мамі знову гірше, ти можеш приїхати хоча б на тиждень? — запитала я, ковтаючи сльози. Брат відповів, що робота в Лісабоні не чекає, і саме тоді я зрозуміла, що в нашій родині обов’язки діляться не порівну, а по совісті
— Мамі знову гірше, ти можеш приїхати хоча б на тиждень? — запитала я,
— Вареники Надійки смачні, але вони не куплять нам нову квартиру, а Тетяна може забезпечити сину майбутнє — сказала Людмила Степанівна, ще не знаючи, яку ціну доведеться заплатити за ці статки. Вона власноруч зруйнувала щастя сина заради грошей, і тепер цей золотий затишок став для неї найбільшою кліткою
— Вареники Надійки смачні, але вони не куплять нам нову квартиру, а Тетяна може

You cannot copy content of this page