Нещодавно зустрівся зі своєю колишньою однокласницею. Стільки років минуло. Розговорилися. Згадали, минулі часи. Поділилися сьогоднішніми здобутками.
Знаєте, Оксана була з тих дівчат, за якими бігають усі хлопчаки у школі. Красива, хоч воду з лиця пий. Стільки кавалерів у неї було, що ніхто й не сумнівався, що дівчина створить сім’ю доволі рано. Але минуло 20 років, а вона й досі самотня. Питаю, чому ж так склалося. А вона лише знизує плечима.
– Давно вже всі наші однокласниці заміж повиходили, діток народили. Лише я досі в дівках ходжу. А чому, я й сама не знаю. Чоловіків довкола повно – вибирай, якого хочеш. Але зробити вибір виявилося не так легко. Постійно чекаю чогось особливого. Думаю, що буде кращий варіант. А воно все, як пісок крізь пальці.
Я й сам замислився. Оксані вже 35 років. Ні, ви не подумайте, її краса нікуди й не зникла. Втім, вона більше нікого не вабить, так, як це було колись. Дуже помітно, коли жінка втомилася від самотності. Повірте, її очі все видають.
Я побажав колишній однокласниці знайти своє кохання і ми попрощалися. А думати про все це я так і не припинив.
Ось, знаєте, у житті завжди так. Ієрархічні поділи начебто ставлять на людині клеймо, прописують її долю. А як складеться, так і піде далі. Таким, як моя подруга, потурають їхньою красою. На основі цього й вимоги до партнерів у неї зростають. Чим більше вона працює над собою, тим більше вимагає від інших. Ні, цей принцип дуже навіть корисний, але він має свою побічну дію. Починаєш перебирати, вагатися, чекати “кращих” варіантів. І в результаті тобі 35, а ти абсолютно самотня.
Безумовно насолоджуватися життям можна й без сім’ї: круто проводити час з подругами, доглядати за собою, розвиватися, самовдосконалюватися. Але хіба ж це і є справжнім щастям і який у цьому взагалі сенс?
Тому відомий усім вислів, що краще народитися щасливою, а ніж красивою, виправдовує сам себе. Тож, напевне, важливіше шукати красу всередині, а тоді вже й на обгортку дивитися.
Фото ілюстративне.
