fbpx
Дозвілля
Жив один чоловік похилого віку. Він ніколи нікого не ображав і не кривдив. Як образи, так і хороші вчинки, коментував одним реченням – «Живи кожен день, як останній»

Жив один чоловік похилого віку. Він ніколи нікого не ображав і не кривдив. Навіть як хтось йому і образливе слово сказав чи поступив з ним, м’яко кажучи, не гарно, зносив це терпеливо. Комусь як була потрібна допомога, не відмовляв. Не ставав до дискусій, не сперечався і не доказував. Та й взагалі був не говірким. Дивакуватим його люди вважали. На це він уваги не звертав і жив, як вважав за потрібне. Сміялися, що має свої закони, такі ж дивакуваті, як він сам, яких вперто дотримується і не порушує.

Позбирав бездомних котів і собак по селі, годував їх та все з ними про щось говорив. З людьми не хотів говорити, а з тваринами мав багато розмови. І вони розуміли його, ходили слід у слід по подвір’ї і не тікали, хоч він собак ніколи не припинав, мали волю і любов. Тварини дуже розумні створіння, любов вони не сплутають з іншим відчуттям. Тому й ніде не йшли, бо за межами цього подвір’я їх не любили і не годували. Когось кинули були ще маленьким напризволяще, якогось собаку вигнали вже підстаркуватого, не був таким гожим, як в молодості, вже не дуже чув і бачив теж не добре. Пам’ятали людську невдячність і грубість. То ще пощастило, що знайшовся добродій, який підбирав їх безпритульних. Від нього вони нікуди ні на крок.

Сусіди не раз сміялися, що говорить до підібраних тварин, а з ними не хоче. Але йому це не шкодило. Він від тих тварин відчував велику вдячність і ту ж саму любов, яку дарував їм. Дідусь, як образи, так і хороші вчинки, коментував одним реченням – «Живи кожен день, як останній!». Не раз вже й говорили між собою люди, що на все одну і ту ж відповідь має. Та й говорить невпопад.

Насправді ж розумно говорив. Хто чинив неправильно, тим словами підказував жити по правді. Кожен прожив би останній день не так як всі, якось по-особливому і в добрі, без поганих помислів. Ніхто не знає коли той останній день наступить, тому вартувало б кожен прожити як останній.

Так само як хтось зробив добру справу, почув від старого ті самі слова. Він мав на увазі, що треба так чинити щодня і тоді можна буде уникнути багато неприємностей та негараздів. А ще давав зрозуміти, що коли сієш добро, залишайся щирим і не гордися. Не вважай себе кращим за всіх, не робити собі слави з хорошого вчинку, тоді воно по-іншому сприймається.

Коли кожен день проходить як останній, то й хвалитись нічим, бо так проходить кожен день, звично. Велика мудрість є в словах похилого чоловіка і дивакуватість його праведна. З неї не сміятись потрібно, а вчитися, здобувати її і вдосконалювати.

Галина Мазурик, “КОЖЕН ДЕНЬ, ЯК ОСТАННІЙ!”.