fbpx
Дозвілля
Життя може початися будь-коли. Мені було років 17, а мамі – майже 40. Тоді у нас тільки-но почали вибудовуватися дружні стосунки. Не тому, що у нас досі було багато розбіжностей. А тому, що наша модель була класичною – «мати-дитина»

Мені було років 17, а мамі – майже 40. Тоді у нас тільки-но почали вибудовуватися дружні стосунки. Не тому, що у нас досі було багато розбіжностей. А тому, що наша модель була класичною – «мати-дитина», з усіма цими ієрархіями, заступництвом, заборонами. І ось ми почали виходити на рівноправність.

На той час вона була… Втомлена. Будь-які мої спроби витягнути, стимулювати, підбадьорити, розважитись «по-молодіжному» розбивалися о таке болюче «Куди мені вже в моєму віці? Я тільки з роботи, дай спокій». Здавалося, що вона колись мала план, який вже майже виконала, а зараз залишилося тільки дотримуватися графіка, сформованого за довгі роки.

І ось якось, без особливої ​​надії, говорю: «А пішли на ковзанку». Чесно скажу, ляпнула, навіть не сподіваючись на іншу реакцію, крім саркастичної усмішки. А в неї аж очі спалахнули: «А давай!». Виявилося, що в дитинстві у них на подвір’ї кожну зиму заливали ковзанку, і вона неймовірно любила кататися. Але востаннє робила це років 20 тому.

Поки ми зашнуровували ковзани, я все ще думала, що вона зі мною жартує і будь-якої миті скаже: «Ну ти що, справді повірила? У моєму віці – і кататись на ковзанах?».

Я встала на лід першою, вчепилася за борт і через плече кинула: «Відштовхуйся, і потихеньку ковзай. Якщо впадеш, то не страшно. Головне, якщо розпластаєшся, стеж, щоб тобі ніхто не відрізав пальців». Тільки мами за плечем уже не було. Поки я героїчно долала перші кілька метрів льоду, вона встигла об’їхати ціле коло і повернутися до мене. А потім ще. І ще. І так цілу годину. І навіть після цього вона була… не втомлена.

Вона тоді не знала, що в наступні 10 років встигне змінити роботу кілька разів, відкриє для себе Фейсбук і Інстаграм, вийде заміж, розлучиться, фантастично схудне, дозволить собі витрачатися на класний одяг та манікюр, почне пересилати мені меми.

Це я до чого… Ви там самі пам’ятайте та іншим передайте, що життя може початися абсолютно будь-коли. І іноді для цього просто треба розбудити ту п’ятнадцятирічну дівчинку, яка дуже любила щозими кататися на ковзанах.