Здоров'я
Життя 125 тисяч українців під загрозою

В Україні сьогодні більше 220 тисяч людей живуть із ВІЛ.

За даними Центру громадського здоров’я МОЗ, станом на 1 березня 2017 року, держава за кошти бюджету та міжнародної допомоги надає безкоштовне лікування лише 35% (третій частині) з них – 77 614 пацієнтам.

А все тому, що вартість ліків для ВІЛ-інфікованих людей обходиться державі в рази дорожче, ніж у сусідніх країнах.

Зокрема, йдеться про закупівлю такого життєвонеобхідного антиретровірусного препарату як “Лопінавір”/”Ритонавір”, за який держава змушена платити втричі більше.

Було б дешевше – безкоштовне лікування за державний кошт могли б отримати ще 125 тисяч хворих на ВІЛ пацієнтів.

Зниження ціни неможливе, поки в компанії-виробника є патент на цей препарат в Україні. А це значить: компанія-монополіст диктує ціну на свої ліки на українському ринку.

Міністерство охорони здоров’я та міжнародні донори, які здійснюють закупівлю ліків проти ВІЛ в Україні, змушені закуповувати препарат виключно у патентовласника за встановленою ним ціною.

У багатьох країнах світу, наприклад, в Аргентині, Бразилії, Індії, дія патентів на цей медикамент скінчилася, була успішно оскаржена, або патентне відомство взагалі відмовило у видачі патентів.

В Україні, у свою чергу, патентне відомство має відносно “м’які” критерії стосовно видачі патентів за такими критеріями, як новизна та винахідницький рівень.

Крім того, вітчизняне патентне відомство дуже перевантажене: експерт “Укрпатенту” не має достатньо часу аби оцінити винахідницький рівень та новизну заявленого препарату.

Враховуючи ситуацію з обмеженим доступом до лікування ВІЛ/СНІД в Україні, БО “Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД” (далі – Мережа ЛЖВ) 31 травня 2016 року подала позов до київського Господарського суду щодо визнання патентів на комбінацію “Лопінавір”/”Ритонавір” недійсними.

Позовні вимоги Мережі ЛЖВ наступні: оскаржувані патенти не відповідають вимогам законодавства щодо новизни та винахідницького рівня, а монополія компанії-патентовласниці (AbbVie Inc., США) дозволяє їй встановлювати завищену ціну на препарат.

Таким чином, в Україні вперше представник громадянського суспільства, а не бізнесу, подав позов про визнання патенту недійсним.

Подібна практика є доволі розповсюдженою в світі. Наприклад, в Європі такі відомі організації як Greenpeace та Medicines du Monde успішно подали заперечення проти видачі патентів.

Прецеденти існують і в країнах Латинської Америки (Бразилія, Аргентина) та Азії (Індія, Таїланд).

Оскільки найбільшої шкоди необґрунтовані патенти завдають саме доступу до лікування, то серед представників громадського суспільства найчастіше такі позови подають саме організації, які працюють у сфері охорони здоров’я, і зокрема пацієнтські спільноти.

Протягом останніх 15 років необґрунтовані патентні монополії були скасовані такими організаціями як “Тайська СНІД-фундація” (Thai AIDS Foundation), “Бразильська мережа інтеграції людей” (Brazilian Network for the Integration of People), “Індійська мережа за людей, які живуть з ВІЛ/СНІД” (Indian Network for People Living with HIV/AIDS) та іншими.

Незважаючи на це, 6 квітня 2017 року київський Господарський суд відхилив позов Мережі ЛЖВ.

У рамках розгляду справи, суд не призначив експертизу патентів на відповідність вимогам законодавства й відмовив у задоволені позову з огляду на наступне:

  • оскаржувані патенти не порушують права або захищені законом інтереси позивача;
  • не доведено, що у випадку скасування патентів ціна на препарат знизиться.

Однак, з правової точки зору, така позиція є суперечливою. Адже Мережа ЛЖВ є організацією, яка представляє пацієнтів із ВІЛ: основний орган її управління – Координаційна рада, більшість учасників якої, як і учасники організації, є особами, що живуть із ВІЛ.

Таким чином, Мережа ЛЖВ представляє людей, які живуть із ВІЛ.

Через наявність патентів на “Лопінавір”/”Ритонавір”, які, на наше переконання, не відповідають критеріям патентоздатності, люди, які живуть із ВІЛ, не отримують життєво необхідне лікування.

Згідно з Гармонізованим звітом України про досягнутий прогрес у здійсненні національних заходів у відповідь на епідемію СНІДу (січень 2015-грудень 2015), менше половини людей, які живуть із ВІЛ, отримують лікування в Україні. Тому безумовним є те, що в інтересах даної групи осіб є зниження ціни на препарат для лікування ВІЛ.

Таким чином, оскаржувані патенти повною мірою порушують права та захищені законом інтереси Мережі ЛЖВ.

Слід також відзначити, що право на звернення до суду представників громадянського суспільства неодноразово було підтверджене Європейським судом із прав людини.

Зокрема, в рішенні у справі “L’ERABLIÈRE A.S.B.L. проти Бельгії” (заявником виступала громадська організація, чиєю статутною метою є захист навколишнього середовища в регіоні Марш-Нассонь, і яка в судовому порядку оскаржила розширення полігону для захоронення відходів) було зазначено:

“Суд відзначає, що статут асоціації-заявника показав, що її мета обмежена в просторі й, по суті, складається з захисту навколишнього середовища в регіоні Марш-Нассонь, який покриває п’ять невеличких муніципалітетів в обмеженій зоні.

Більше того, усі засновники й адміністратори асоціації-заявника мешкають у вказаних муніципалітетах, тому можуть вважатися місцевими жителями, на яких плани розширити полігон захоронення відходів впливають на пряму.

Посилення спроможності полігону захоронення відходів більше, ніж на п’яту частину від початкової, помітно вплине на їхнє приватне життя, через проблеми, які воно створило б для їх щоденної якості життя, і, у свою чергу, на ринкову цінність їхньої власності у вказаних муніципалітетах”.

Твердження, що у випадку скасування монополії ціна на вказані ліки може не знизитися є також доволі сумнівним. Адже загальновідомою є тенденція, коли конкуренція між виробниками призводить до зниження ціни.

Тим більше, позивач надав суду ряд документів, які підтверджують, що у випадку скасування монополії ціна на препарат значно знизиться.

Йдеться зокрема про звіт відомої міжнародної гуманітарної організації “Лікарі без кордонів” (Medecins sans frontiers), в якому порівнюються ціни на препарати для лікування ВІЛ у країнах з монополією та країнах із декількома виробниками, а також про лист від компанії-виробника генеричної версії “Лопінавіру/Ритонавіру”, в якому вона підтверджує готовність вийти на ринок України з цим препаратом у разі скасування патентів.

Мережа ЛЖВ також надала суду порівняння цін у країнах Східної Європи та Центральної Азії (СЄЦА), в яких існує монополія на цей препарат і в яких вона відсутня.

На жаль, київський Господарський суд не прийняв до уваги надані документи й фактично ризикнув життям 125 тисяч українців, які наразі живуть із ВІЛ, та не отримують необхідного лікування.

Станом на 28 квітня 2017 року, рішення суду першої інстанції оскаржено Мережею ЛЖВ, а перше засідання Київського апеляційного господарського суду в цій справі призначено на 11 травня 2017 року.

Сподіваємося, що суд апеляційної інстанції не підтримає позицію суду першої інстанції, яка суперечить загальносвітовому досвіду оскарження патентів і позбавляє представників громадського суспільства доступу до правосуддя, а також проведе експертизу патентів на “Лопінавір”/”Ритонавір”.

І, якщо за її результатами виявиться, що вони не відповідають встановленим законом вимогам, скасує патенти й подарує шанс на життя десяткам тисяч українських пацієнтів із ВІЛ.

Микита Трофименко, юрисконсульт

“Всеукраїнська мережа людей, які живуть з ВІЛ/СНІД”

Читайте також: П’яний пасажир літака Єгипет-Київ під час польоту ледь не задушив чоловіка – очевидці (відео)

Джерело.

Related Post

facebook