Відеозапис з концертного залу в “Останкіно”, де молоді і нікому не відомі Івасюк, Яремчук і Зінкевич виконують аполітичний хіт про любов. 1 січня 1972 це показали по радянському ТБ. Так розпочалася переможна хода української естради Радянським Союзом і не тільки.
22 грудня 1971 року у концертному залі телестудії “Останкіно” в Москві відбувся запис першої “Пісні року” – радянської спроби зробити телевізійний фестиваль найкращих популярних пісень.
Поміж маститих грандів на кшталт Йосипа Кобзона і Лева Лещенка з їхніми творами про трудовий і військовий подвиг будівників соціалізму виступили зовсім юні гості з Буковини – Назарій Яремчук, Василь Зінкевич і автор пісні Володимир Івасюк.
Шлях маловідомого “вокально-інструментального ансамблю” з Чернівців (у титрах навіть назву написали неправильно – “СЕмеричка”) до найпрестижнішого конкурсу СРСР почався з локального успіху – у 1970-му студент-медик Володимир Івасюк виконав cвої “Червону Руту” і “Водограй” на УТ.
Після цього “Укртелефільм” зняв у Яремчі мюзикл “Червона Рута”: про те, як шахтар із Донбасу Василь Зінкевич їде за профспілковою путівкою в Карпати, де зустрічає чарівну гуцулку Софію Ротару. Поміж кількох необхідних для сюжету російськомовних діалогів вони танцюють у карпатських пейзажах і співають пісні Івасюка і Мирослава Скорика.
Читайте також: Москва в паніці. З’явилися росіяни готові свідчити по збитому “Боїнгу” в обмін на Голандське громадянство
