Застала свекруху за зрадою з сусідом, тепер не знаю казати комусь чи ні? Свекруха обіцяє переписати на мене хату аби я не розповіла свекру і її сину. Я не очікувала від такої набожної людини такого вчинку.
Моя свекруха дуже набожна жінка, кожної неділі ходить до церкви, співає в хорі церковному та постить кожного тижня. Завжди вважала її взірцем вірності та правильності. Стосунки в мене з нею хороші, вона ніколи не робила мені погано і приймала мене як рідну дочку.
Ось одного дня приходжу до неї забрати картоплю, заходжу в хату, а вона там з сусідом Василем. Ця солодка парочка не зразу мене помітила, аж поки я не привіталась. Свекруха одразу позеленіла і крикнула: “Оля, а ти що тут робиш? Це не те що ти подумала, я зараз все поясню!”
Сусід Василь теж був здивований мене побачити, сказав що закривав двері. Але в мене є ключ від хати, тому я зайшла забрати картоплю і піти додому. Проте перед тим аби зайти в хату, я постукала. Але свекруха була заннадто зайнята аби мене почути. І сміх, і гріх…
Після того як Василь пішов, свекруха почала мене вмовляти ніколи не казати про її зраду. Сказала, що їй самотньо без чоловіка, який по пару тижнів в рейсі. А сусід Василь це її любов ще зі школи. Батьки не дозволили їм одружитись, коли вони були молоді.
Обіцяла переписати на мене хату аби я зберегла її секрет. Я відповіла, що подумаю.
А я не знаю, як дивитись в очі свекру і своє чоловіку після побаченого. З одного боку шкода свекруху, а з іншого, навіщо показувати свою набожність, коли нічого святого немає?
