Замість того, щоб в Італії заробити на свою мрію: квартиру в новобудові, я закохалася в італійця на ім’я Альбано. В Україні в мене вже не маленькі діти і літні батьки. І я не знаю як маю сповістити їм новину, що я втретє стану мамою. Та й що казати, і з родичами Альбано я не знаю, як все вийде.
Він успішний бізнесмен. Думаю, що і з їх сторони, і зі сторони дітей, осуду я не оберусь. Але я з ним не через гроші. В нас любов, яка буває раз на все життя.
Мій чоловік покинув мене з двома дітьми на руках. Вони були вже дорослі, але суті це не змінювало. Я вирішила поїхати на заробітки, щоб трохи відволіктися і заробити на омріяну квартиру в новобудові. Я чітко бачила свою мрію, тож хотілося здійснити її якнайшвидше.
Мою квартиру, в районі, яка мені ніколи не подобалася, діти здавали в оренду та мали додатковий від цього дохід.
Звісно, з роботою мені допомогла знайома. Ілона давно вже працює в Італії, тож у неї там багато зв’язків.
Коли я приїхала туди і облаштувалася, то познайомилася із цікавим чоловіком. Альбано старший за мене, але він у чудовій формі. Саме у нього ми зі знайомою орендували житло.
Я відразу помітила, що він якось по-особливому на мене дивиться, але не надавала цьому значення. Він розумів трішки нашу мову, тому ми з ним часто спілкувалися. Він влаштовував мені екскурсії та робив подарунки. Загалом у нас зав’язався роман.
І не просто роман. Через два місяці я зрозуміла, що щось зі мною відбувається не те. Я пішла на огляд, навіть не підозрюючи, що в мені розвивається нове життя.
Я була в подиві коли лікарі привітали мене з шостим тижнем цікавого стану. Я не знала, як повідомити цю новину Альбану. Ми про такі плани навіть не говорили.
Лікар відразу ж сказав, що у мене все чудово зі здоров’ям, тому я можу бути з цього приводу спокійною. Та й узагалі, чого мені хвилюватися? У мене немає чоловіка, Альбано не має дружини.
Ми ж нікого не обманювали. Він був дуже радий якнайшвидшому поповненню і запропонував розписатися, щоб я могла залишитися в Італії назавжди.
Однак, є те, що мене турбує. Я переживаю щодо реакції батьків та дітей, які залишилися в Україні. Адже для них я вже не в тому віці, щоб вкотре ставати мамою і починати нове життя з чистого аркушу.
Мені здається, донька та син мене засудять. Та й з рідними Альбана я незнайома, тож не знаю, як всі вони відреагують. Чи зможуть вони прийняти так швидко чужу людину до своєї родини? Чи не буде потім докорів з їхнього боку? Може, вони взагалі мене визнають за таку хитреньку панночку, адже Альбано досить забезпечена людина.
У мене стільки думок у голові, що не можу ні спати, ні їсти ні ходити вулицями спокійно.
Я думаю про те, щоб повернутися додому, адже там мені більш комфортніше. Я навіть готова сама виховувати дитину, але розлучатися з Альбаном не хочеться.
Ця людина мені дорога. Тим більше, почуття взаємні. Альбано точно не наважиться на переїзд, адже він не зможе покинути бізнес і рідну домівку.
Але як мені бути? З одного боку я скучаю за дітьми і батьками, а з іншого вони вже не такі й маленькі і самі скоро стануть на рушничок щастя.
Я повинна подбати нарешті про своє життя. І в мене з’явилася така нагода, але прийдеться осісти на чужині.
Як мені бути? Як вийти з цієї ситуації щоб всім було добре і всі були щасливі?
Я дуже хвилююсь за осуд рідних мені людей.
