fbpx
Дозвілля
Заходжу забирати дитину а тітонька моя бліда стоїть і пильно до мене придивляється. Вже надумала собі казна чого, аж тут мама вийшла. Запросили вони мене на чашку кави і щиру розмову. Дуже вже їм обом цікаво стало, чого це я такого дитину навчаю

Із самого ранку все було нормально. Чоловік повіз сина до школи. А донька залишилася вдома, бо вона не відвідує дитячий садочок. Їй уже майже шість і ми з нею чудово ладнаємо.

– Я повинна з’їздити на роботу, щоб здати замовлення, яке вже доробила.

Тож ми поснідали і я повезла її до дідуся з бабусею. “Мама поїде за грошима, а потім ми в кафе підемо!” – Повідомила я їй, чмокнула і побігла робити справи.

Я взагалі не часто дітей у батьків залишаю. Тільки у разі нагальної потреби. Ось як сьогодні. Тільки мама наполягає на тому, щоби онука у них побула більше часу. До того ж, приїхала моя тітка — її сестра. Ось нехай і побудуть разом.

Я впоралася за дві години і повернулася до батьків. Там на мене чекала тітонька, а її обличчя було бліде. Я спершу вирішила, що щось із донькою. Але вона вибігла мене зустрічати, і я зрозуміла, що справа не в ній. Потім іде моя мама.

– Заходь, вип’ємо кави, побалакаємо, — сказала мені.

– Добре, зайду, – відповіла я.

Я пішла на кухню. Обидві жінки сіли поряд.

– Що це ти в голову дитині вкладаєш? — почала тітка Валя.

– Що ви маєте на увазі? Я не можу зрозуміти. Навіщо говорити загадками?

Як виявилося, Віра вирішила пограти у ляльки. А її бабусі кажуть їй:

– Коли підростеш, прийде час завести сім’ю тоді-то ти досхочу їх у візку навозишся і на руках поносиш!

Зважаючи на все, розписували вони їй усі принади материнства довго. У результаті Віра не витримує і каже їм:

– Я коли підросту, спершу хочу вивчитися, стати успішною, зробити кар’єру, натішитися життям. А вже потім думатиму про сім’ю та дітей.

Спершу бабусі почали з неї сміятися. Адже ще мала. Що вона там розуміє! І ну її знову повчати, як правильно жити та що робити. Стали розповідати, що жити треба заради дітей. Що жінку Господь для того і створив, щоб вона господинею була, доглядала чоловіка та дітей. А Віра їм і відповідає: “Здрастуйте! А про моє щастя хтось тоді подумає? Якщо я весь час для когось житиму, то моє життя на що?”

Вони довго доводили дитині, що вона ще маленька і не розуміє. Тільки ніщо не могло похитнути впевненості моєї дочки у своїх судженнях.

Після того, як вони переказали все, що сталося, настала пауза. Я не могла ніяк зрозуміти, що ж власне їх так зачепило?

– Адже це вона твої слова повторює! Ти її вчиш цьому! Вона б сама до такого не додумалась. Це ти її так навчила. Навіщо це все? Адже ти нормальна дружина і мама. Заміжня і виховуєш трьох діток. А чому дочку навчаєш? Щоб вона сама жила?

– З чого ви взяли? Я не говорю їй нічого проти дітей і чоловіка. Вона, як і всі, повинна створити сім’ю і мати діток. Тільки я хочу, щоб вона була незалежною, щасливою. Щоб життя її було яскравим і різноманітним. До чого відразу ж після школи закопуватись у підгузки та пелюшки? Ось ви, тітко Валя, хіба бачили щось у своєму житті, окрім синів і чоловіка? Ні! А ти, мамо? Також! Спочатку весілля, потім діти. А сама для себе ти хіба жила? Коли настає старість, то вже не до кінотеатрів та не до ресторанів. Саме у молодості треба це робити. Жити для себе. Тяжко прожити все життя і усвідомити, що прожив його для когось. Жодного задоволення! Хіба так можна?

– Дорогенька, ти ще молода, не можеш всього зрозуміти. Адже в цьому і полягає жіноче щастя — у дітях та чоловікові. А не добре лише від самотності! — каже тітка Валя.

– Дивлячись як виховувати дітей. Я хочу, щоб моя дочка спершу створила свій світ, у якому вона пізнаватиме щастя. І вже після цього у її світі з’являться чоловік та діти. — такою була моя відповідь.

Нічим наша розмова не закінчилась. На мій погляд, я зрозуміла, що змогла зачепити їх до глибини душі. Адже вони на протязі всього життя не хотіли вголос озвучити ці думки. Соромно було.

Моя донечка прийшла у цей світ, щоб бути щасливою. А в чому її щастя — це вона сама вирішить, а не ми за неї. Зібралися ми з нею додому йти під мовчазними поглядами тітки і мами. Коли йшли, то вони сказали мені, що я не правильна мама і хорошому свою доньку так і не навчила.

А я вважаю що права і все тут.

Передрук без гіперпосилання на intermarium.com.ua – заборонено.

Головна картинка – pexels.