fbpx
Дозвілля
За що я люблю Львів?

Іноді здається, що у серці є один таємний замок, ключ до якого є лише у Львові.

Львів – це місто, де завжди можеш бути собою і одночасно, де хочеш змінюватися, вчитися, вдосконалювати одне, інше, десяте.

Львів – це люди. Сміливі, вільні, творчі, ідейні. Це багато прекрасних людей, які люблять життя до найменших деталей. Які їздять на роботу на велосипедах ледь не у всі пори року і їх не зупинить ніяка погода. Це продавці, які бажають гарного дня, навіть якщо дуже втомлені. Це водій тролейбуса, який нагадає, що в салоні треба бути взаємоввічливими, хоча це не входить в його обов’язки.

Це книгарні, де можна почитати. Бібліотеки, де проводять тренінги.

Тут ти не можеш почуватися не своїм, тут завжди комфортно і цей комфорт народжується десь там, всередині. Тут завжди добре, тепло, рідно. Тут все на своїх місцях. Тут живе повага і вона прочитується в очах перехожих.

Львів – це місто вільного стилю. Це місто, яке навчило мене взувати кросівки до пальта і це – мегазручно.

Львів – це постійний дощ, в якому є щось незвичне. Бо навіть, коли забудеш парасолю і промокнеш до нитки, злитися на цей дощ неможливо. Він завжди надто гарний, особливо весною, особливо ввечері.

Львів – це музика, яка народжується на площах. Львів – це будівлі, які розмовляють і наче фліртують з тобою, коли ти надто зайнята, бо хочуть бути поміченими і розповісти тобі свою історію. Львів – це відкритість. Це коли можна вільно зайти у кафе Ратуші і вибрати найсмачнішу каву чи їхати останнім нічним трамваєм, але попри це почуватися в безпеці.

Львів – це університет біля озера і веганські хот-доги.

Львів – це коли у день важливого матчу усі їдуть на Арену, щоби підтримати своїх. А коли не вистачає транспорту, то йдуть пішки, бо треба підтримати своїх. Це місто, де можна почути компліменти за колір очей. Львів – це місто з впізнаваним обличчям, місто зі своїм характером.

І напевно я ніколи не зможу підібрати слова, яке би змогло описати у всіх відтінках, як сильно я люблю це місто. Але точно можу сказати, де би я не була, це місто завжди в мені. За це я вдячна йому найбільше.

Автор: Галина Андрусів